Рецензия на книгу

• 

  colorbrain17 сентября 2016 г.

  гарно. світло - діти. океани - матері. Світло між двох океанів

  книга зачепила
  це справді так
  плюс ще один роман, який повинна прочитати дівчина чи жінка. байдуже, але якій не байдужий сюжет

  
  

  • Тобі щось потрібно? Може, щось дістати?
  • Трохи неба та шматок океану було б непогано

  
  

  дві жінки, які мають повне право на те, щастя, яке лише нам (жіночій статі) дозволено відчути, та дві гіркі долі, які за їхніми спинами немов зговорились одна проти іншої
  мабуть, зараз усе було б по-іншому, а не в далеких початках 20-го ст
  зараз ця прекрасно-слабка стать думає про зовсім інші речі: це як красиво виглядати, мати чудового партнера, як будувати свою кар'єру, або ж гарно влаштуватись в цьому житті, побачити світ і т.д.
  Материнство усе більше й більше відходить на задній план

  якби Ізабель жила в нашому світі, я гадаю, біль минулого їй настільки б не докучав
  Але долі захотілось по-іншому

  уявіть лише собі як це марити лише про дітей і втратити трьох
  цей біль не зрівняється ні з чим
  і тут ніби світло з небес, дитина, якій потрібна мати, і мати, якій потрібна дитина
  але як життя зіграло по-своєму

  Кого виправдовувати?
  Що краще: не розповідати біологічній матері про знайдену дитину, мовляв час усе загоїть?
  Чи стирати пам'ять маленькій невинній дитині, що її батьки, що виховували - зникли і більше не повернуться, мовляв час усе змиє?

  Книга для роздумів
  Про неї можна говорити й говорити
  але краще піти на фільм, і ще раз поплакати

  4

  50