Рецензия на книгу

• 

  Fyshe4ka

  27 июля 2016

  
  Нащастя, 451 F виявилася не такою моторошною, як 1984 Оруелла. Та все ж досить вражаючою, щоб задуматися, чому ми не читаємо книжок? Адже їх нас ніхто не позбавляє, ніхто їх не спалює. Так мало людей, з якими можна обговорити прочитану книгу, нажаль.
  Автор зміг створити динамічну історію, показати героя, зовсім неідеального, який робить помилки, проте прагне чогось більшого, прагне просвітлення, заповнення порожнечі. Нащастя, Монтег зустрів на своємо шляху небайдужих людей: Кларіс, яка допомогла йому розширити кругозір, Фабера, який навчив його усвідомлювати ціну знання; навіть Бітті, який з маккіавелієвскою підступністю намагався його збити з обраного курсу, дав зрозіміти неправильність навколишнього світу.
  Чудово показана атмосфера загальної байдужості до знань, інформації цілком. Люди немов перетворилися на примар, яким нічого не цікаво, які блукають у вічному пошуку вдоволення і не знаходять його.
  Дякую за кінцівку, яка все ж не дає втратити надію, що усе може змінитися на краще, а люди все ж таки можуть вчитися на власних помилках!

  3 понравилось

  24