Рецензия на книгу

• 

  Penelopa338119 июля 2016 г.

  Для мене книга від початку зовсім не здалася фентезі-розповіддю. Це така собі неспішна медитативно-присипляюча легенда, передана через вишукані монологи та діалоги, яка рясніє деталями та грає на струнах душі до неможливого сентиментальну мелодію.
  "Погребенный великан" і сам такий же імлистий та потопає в сірому мороку безпам"ятства ,як і його герої, жителі безкрайніх просторів середньовічної Британії. Це притча про все по-трішки : про любов, людську пам"ять, близкість, милосердя, ненависть, про честь та обов"язок, про помсту ...Все одночасно це струмує забарвлюється то бляклими фарбами в'янення, то м'якою зеленню надії, то відтінками сірої безнадійності, в якій півтони перетікають і розпливаються, зникаючи поступово середплину слів.
  Атмосфера повісті сумна і важка , віє від неї якоюсь приреченістю, чи що. Книга явно не для розваги, а для роздумів про життя, його сенс і цінність, про його наповнення про значення кожного дня.

  5

  69