Рецензия на книгу

• 

  AnnaSavitskaya6 июля 2016 г.

  Сила Призначення

  Я, напевно, як і багато читачів, дізналась про Відьмака із серії ігор. Хоч сама не грала, але багато чого встигла дізнатись, і якщо сказати, що мене історія захопила, то це нічого не сказати. Стриґи, василіски, вовкулаки, різні чудовиська, водяні - це найменше з чим можна зустрітись читаючи про пригоди відьмака.

  Коли читаєш перші з оповідань, то думається, що вони зовсім не пов'язані одне з одним. Ніби просто історії з життя і роботи відьмака. Але потроху стає зрозуміло, що кожна з оповідок тісно пов'язана одна з одною, а також найбільше з Голосом Розуму. Поступово стає відомо про звичайні нелегкі будні Геральта, про знайомство з товаришем Любистком та пристрасною чародійкою Йеннефер, з якими, я впевнена, пов'язане життя Білого Вовка в подальших книгах.
  
  Ми бачимо, що не кожна справа - це вбити надокучливу істоту. Іноді для Геральта постає вибір. Вибір між більшим і меншим злом. І ніколи не знаєш, що буде більш правильним і які послідують за цим всім наслідки. Але найбільш значима, як на мене, історія про Силу Призначення, про дитину-несподіванку. Адже, відомо, що відьмаків залишилось мало по світу і Геральт, напевне, хоче якось стабілізувати їхню кількість. А, можливо, це було спонтанним рішенням.
  
  Також безмежно сподобалось, що практично у кожному оповіданні я впізнала всім відомі казки. І це не милі, солодкі казочки. А вони такі як оригінальні казки братів Грімм: часом жорстокі, моторошні, і далеко не завжди мають хороший кінець.

  Хотілось би сказати декілька слів про саме видання.
  Коли я побачила обкладинку, мені одразу не сподобалось. Думалось мені, що видавництву було лінь чи ще щось придумати свою, а не використовувати скрін з гри. Але потім читаючи книгу я весь переривалась, щоб подивитись на неї, і можна сказати, що тепер я в неї закохалась. Нічого лишнього, просто Геральт.
  Також мене здивував шрифт, він не такий як у більшості книг. Спочату навіть не могла довго читати, очі дуже втомлювались. Проте згодом я звикла до нього.
  Мене дуже сильно порадували коментарі в кінці книги від перекладача. Якщо чесно, я таке вперше бачила. Згодом мені сказали, що таке не рідкість, але для мене це було відкриттям і дуже приємним. Було б непогано, якби таке було всюди.

  Підводячи підсумки можу сказати, що історія про відьмака Геральта із Рівії мені однозначно сподобалась і безсумнівно я буду читати продовження. Я вже виразила свій захват совїм друзям і радила читати їм також.

  7

  153