Рецензия на книгу
Мы все из Бюллербю
Астрид Линдгрен
xpywuk23 июня 2016 г.Діти-квіти - цілий букет
Не знаю, чи сподобалася б мені ця книжка в дитинстві - в дитинстві я любила казки, тому всі мої враження - вийнятково дорослі.(Хоча ось згадую "Чим хата багата" А. Григорука - з української літератури це, мені здається, найбільш подібний за тональністю текст - як же я її любила у 5 років! Десятки разів перечитала, ще й самостійно.) Тому всі мої враження - вийнятково дорослі.
Це надзвичайно світла, життєрадісна й щира книжка про дитячий світ. І оповідь від першої особи - від імені дівчинки Ліси підкреслює щирість (на початку першої повісті їй 7 років, а в кінці третьої - дев'ять). Наративна правдоподібність авторці вдалася на 100% Перебільшення, асоціативний ряд, перескакування з теми на тему. Десь так і говорять малі дівчатка.
Події відбуваються в селі. У шведському селі часів напередодні другої світової війни (тема передчуття майбутньої війни зринає лише раз і не псує ідилії).
Хутір Гамірний знаходиться біля села Велике. Село Велике настільки велике, що там є школа (одна вчителька, одна кімната і два з половиною десятки дітей на всі класи), церква та крамниця. А на хуторі - лише три садиби (Північна, Південна та Середня). Ще є хатина шевця, хатина бідної Христини та млин. Оце й увесь "малий світок".
На хуторі живе три родини - це шість з половиною дітей: Ліса, Анна, Брітта, Ласе, Буссе, Улле (їм по 7-9 років), немовлятко Черстін. О, скільки капостей можна утнути такою бандою! А ще є один на всіх дідусь. Три коти і пес.
Це добрий, можна сказати, ідеальний всесвіт. Доброзичливі дорослі й веселі діти. В цьому світі стаються лише добрі події: день народження, канікули, Різдво й Новий рік, Великдень, Івана Купала, хрестини немовлятка, випікання пирога... найбільша біда - сварка з найліпшою подругою.... але не більше ніж на один день. І все ж це не солодкий сиропчик, в якому всі потонули. Ми бачимо дорослішання персонажів, їхній розвиток. Психологізм у А.Ліндгрен дуже вивірений. Дитячий світ справді формується з таких малих речей, коли побутові події нанизуються одна на одну... Спекти вперше самостійно пиріг - це подія. І виходити ягнятко-сирітку - звершення.
Цікаво дізнаватися про обов'язки дітей того часу, по їхні забави. Порівнювати з дитинством власних дідусів-бабусь - ровесників цих героїв, порівнювати з власним дитинством. Для теперішніх дітей-читачів це матиме й пізнавальне значення.
За таким читанням не просто відпочиваєш - ніби сходить з душі кам'яна шкірка, згадуються найщасливіші хвилини власного дитинства (ех, скільки капостей можна було б утнути!)... і ніби вогник якийсь загоряється в середині.
Переклад, як на мене - бездоганний. Око ні за що не перечіпляється.
А малюнки!
Добре надається для читання з дітьми від 5 років чи першого самостійного читання. (Але я б радила таки читати разом з дітьми, потім спекти разом лимонний пиріг, чи зварити кисіль з вишень, чи перцеве печево зготувати...)
Дорослим же читати з терапевтичною метою, як ліки, по ложечці.4445