Рецензия на книгу

• 

  Аноним19 июня 2016 г.

  Dear Charlie,

  
  

  
  Коли ти підліток, то багато чого не помічаєш навколо себе, життя тобі здається і простим і складним одночасно. Ти людина, яка в усьому впевнена. Можна сказати, що ти найдосвідченіша в світі людина! Ти знаєш, що дружба - це навічно, а любов - перша і єдина - до гробу. Ти точно знаєш, що тебе чекає і чого ніколи і ні за яких умов з тобою не станеться. Але сумніви все одно приходять, як правило, разом з розчаруванням. Я пам'ятаю, як була підлітком. Це було не так вже й давно, і я поки не знаю, чи буду я щасливішою за ту дівчину на фотографіях, чи нещаснішою, але я знаю точно я завжди за нею сумуватиму, за тим складним і в ту ж мить найщасливішим періодом свого життя, коли найбільшою проблемою були прищі на носі і вибір спідниці для чергового шкільного дня. Я сумую за її рожевими окулярами на тому ж прищавому носі, через які вона дивилась на світ, за її першими почуттями, які здавались вічними, за першою і останньою нікотиновою затяжкою за школою, аби здаватись дорослішою і крутішою, за позорним кашлем від того цигаркового диму і за сміхом своїх найкращих в світі друзів, за відпадними вечірками до ранку, недосяжними красунчиками-старшокласниками, першими поцілунками і вічними підлітковими комплексами, за тими проблемами з батьками, їх нерозумінням мого маленького світу і за грюкотом дверей від роздратування. За прогуляними уроками, сварками з вчителями і покараннями, які на той момент здавались кінцем світу. За тим дивом, яке жило всередині тієї дівчинки і яке частково збереглось аж дотепер. Дякую, Чарлі, що сьогодні мені про неї нагадав.
  
  Знаєш, Чарлі, читаючи листи про твоє життя, твої переживання, думки і відносини, я зловила себе на думці, що ти став мені близьким другом. Я бачила твої емоції в кожному абзаці, вловлювала інтонації кожного рядка, ти оживав зі своїх слів і змушував за тебе переживати, співчувати, іноді ностальгувати і заздрити тій міцній фортеці дружби, яку ви з Патріком і Сем змогла спорудити, іноді ти змушував пускати сльозу, помічаючи шорсткість ваших відносин, а часом усміхатись, щиро бажаючи вам щастя. Хотілось берегти твою внутрішню таємницю, як свою власну. Моментами твоє життя здавалось безпросвітним звалищем всіляких пороків і проблем, в безодні яких тонуть честь, самоповага і здоровий глузд. Підлітковий суїцид, легкі наркотики, випадкові і безладні статеві зв'язки, гомосексуалізм, психічні відхилення, дивна дружба і хвора любов. Мені хотілось витягнути тебе за вуха з того бруду і навчити розуму, а потім я згадувала себе в твоєму віці і, тоді, я б точно нікого не послухала. Бо все це - непривабливі сторони не стільки підліткового, скільки дорослого життя. Знаєш ти про це, чи не знаєш, все одно коли-небудь зіткнешся з цим. Скільки б батьки не повчали своїх дітей, скільки б не застерігали, завжди вкладених сил виявляється недостатньо, і підлітки вступають у доросле життя самі, вони хочуть спробувати все і відразу. І на щастя, не тільки потворні сторони життя, але і прекрасні. Вперше закохатись, заступитись за друга в страшній бійці, читати книжки одна за одною і кожну пропускати крізь себе, ловити кайф від музики, обрати коледж, а разом з ним свій шлях в житті, проїхатись тунелем на скаженій швидкості назустріч вітру. І тільки нам вирішувати чи будемо ми боягузливо відсиджуватися або ж зуміємо, побороти свій страх, відпустити біль, розправивши плечі і підставивши долоні вітру, будемо з посмішкою нестися вперед, сподіваючись, що там нас чекає, щось дуже хороше.
  
  Час, коли ми були підлітками, дуже важливий і по-справжньому безкінечний. Одного разу трапившись, він назавжди залишається з нами. Це час наповнений різними подіями, згадуючи які завжди трохи сумуєш. Дріб'язкові розмови, що здавалися колись найважливішими. Перше кохання, воно ж нерозділене, і розбите серце на додачу. Прогулянки під дощем, прогулянки під зорями, прогулянки по дахах, прогулянки босоніж по зеленій траві. Прогулянки просто так, без будь-яких цілей. Дружба, любов, самотність, комедії та трагедії, все в одному флаконі. Але не можна довго озиратися назад, потрібно збирати в своїй пам'яті нові щасливі дні, вже не підліткового, а дорослого життя. Сподіваюсь, Чарлі, ти зі мною погодишся.
  

  Love always,

  Marie

  24

  83