Рецензия на книгу

• 

  dolli_k17 июня 2016 г.

  Дуже непроста й до того ж незвичайна книга. І не лише тому, що вона написана від імені Смерті. Саме так, Смерті. Ця книга просто перевернула мій світогляд. Невже Смерть не так й страшна, якою нам здається, невже й вона має серце, душу, почуття?..

  Ця книга навіть не про війну. Вона про людську жорстокість, про всесвітню несправедливість, про біль звичайних німецьких дітей в умовах нацизму. Головна героїня - Лізель Мемінгер - просто стала моєю героїнею. Незважаючи на біль та втрати, вона залишалася доброю та справедливою, вона не побоялася під час параду євреїв заговорити з одним з них! (не забувайте, у який час це все було), вона зрозуміла, що кохання було поряд лише тоді, коли волею жорстокої війни його втратила...

  Це історія про силу слів, які можуть як зцілювати, так і калічити. Дуже хочеться подивитися фільм, але боязно, що він не передає всі ті грані почуттів, які я відчула під час читання.

  Очень непростая и к тому же необычная книга. И не только потому, что она написана от имени Смерти. Именно так, Смерти. Эта книга просто перевернула мое мировоззрение. Неужели Смерть не так плоха, которой нам кажется, неужели и она имеет сердце, душу, чувства? ..

  Эта книга даже не о войне. Она о человеческой жестокости, о всемирной несправедливости, о боли обычных немецких детей в условиях нацизма. Главная героиня - Лизель Мемингер - просто стала моей героиней. Несмотря на боль и потери, она оставалась хорошей и справедливой, она не побоялась во время парада евреев заговорить с одним из них! (Не забывайте, в какое время это все было), она поняла, что любовь была рядом только тогда, когда волей жестокой войны её потеряла ...

  Это история о силе слов, которые могут как исцелять, так и калечить. Очень хочется посмотреть фильм, но боязно, что он не передает все те грани чувств, которые я испытала во время чтения.

  22

  69