Рецензия на книгу

• 

  Аноним29 мая 2016 г.

  Одна трагедія за кілька годин змінила перебіг життя сотен людей. Коли палали вежі Нью-Йорку і не витримували напруження телефонні станції через тих, хто казав своє останнє"прощавай", і тих, хто мріяв почути "привіт"...
  На звороті було написано: "На Оскара чекає бурхлива, зворушлива, часом весела подорож, яка допоможе загоїти всі рани." Брехня номер гуголплекс. Ніхто тут не загоює ніякі рани.
  Чи є біль сильніший від втрати найдорожчої людини, коли навіть труна для неї пуста?
  А як що до болю втрати живої людини, яка поводить себе, наче мертва?
  А як що до втрати людини, якої ще нема, через те, що мертвий всередині ти?
  Ніякого зцілення не буде. Але весь той страх, який не дає жити людям цієї книги, можливо допоможе кожному з нас. Допоможе сказати "я люблю тебе", у ту найголовнішу мить, коли ще кілька секунд і вороття немає. І весь той біль, що сочиться сльозами Оскара, його мами, бабусі, дідуся допоможе кожному з нас прожити своє життя інакше.
  Мені дуже шкода, я сиджу я плачу. Але я точно знаю, як розпочну завтра ранок і що скажу сьогодні своїй найдорожчій людині.

  8

  112