Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv10 мая 2016 г.

  Коли вибирала, що б такого послухати, хотілося чогось довгого і цікавого. Відгуки були захоплені, а анотація не дуже. Все ж вирішальним стало те, що озвучив цю книгу геніальний Ігор Князєв.

  Було дуже цікаво, хоча здавалося, що місцями книга затягнута. Всі ці довгі розповіді про життя без батька, про життя у Барбурів, життя з батьком і безкінечні попойки і наркоманські досвіди в Лос Анджелесі, роздуми про любов до Піппи - це все можна було би скоротити.

  Ставлення до Тео весь час різне: то жалієш підлітка, який втратив матір і неприкаянний живе у Барбурів і шукає прихистку в Хобі. То дратуєшся, що він скочується і псує своє життя прийомом наркотиків і випивкою. То співчуваєш йому в тому, що він весь час трясеться за картину і тим самим перетворює своє життя на пекло. То дивуєшся, нащо він поліз з Борисом в Амстердам і поїхав на ту стрілку, яка так погано завершилася.

  Коли слухала і поринала в сюжет, мені він нагадував Шантарам, яким би дурацьким мені той Шантарам не здався. Але такий же життєвий вир, куди затягло головного героя.

  Мені дуже сподобався образ Хобі - такого острівця безпеки і затишку, куди Тео пощастило потрапити. Він не засуджує, не критикує, він просто надав загубленому самотньому підлітку прихисток на все життя, підтримав, допоміг, зробив своїм партнером. Думаю, всім було би дуже важливо мати такого доброго чарівника і можливість сховатися там і перечекати всі бурі.

  Вердикт: хороша книга. Зверну увагу на інші твори авторки.

  6

  57