Рецензия на книгу

• 

  Romashka283 мая 2016 г.

  Назад в майбутнє

  
  

  Ця книга дивним чином час від часу з'являлася в моєму житті і постійно зникала, вислизала з моїх рук майже два роки, заманюючи в захопливу мандрівку в часі, аж поки я не пірнула у неї з головою. Коли відкриваєш першу сторінку - розумієш, що ти вже поза часом. Фантастична, дивна, підступна, як жодна інша. Наповнена поезією. Камерний бестселер. Маніфест теперішньому. Химерна історія, яка спочатку зовсім збиває з пантелику плутаниною часів - таке собі орігамі, - а потім розгортається трохи зім'ятим листком із записками зі вчора, сьогодні, завтра. Некваплива гра, у шахи з Часом, що дає можливість подумати, озирнутися, а потім зробити хід, який змінить плин історії твого життя назавжди.

  На сторінках роману зіштовхнулось монохромне минуле і туманне майбутнє в єдиному вихорі життя, вимальовуючи силуети теперішнього для двох, які підкорили собі час. Ця історія про цілий всесвіт, в якому переплелися хвилини, секунди, годинни і роки, ціле життя наповнене феєрверком почуттів і переживань, сварками і розумінням, щастям і печаллю, терпінням, чеканням і унікальним коханням, яке зародилось у минулому, настоялось теперішнім і стало міцним-міцним аж до глибокого майбуття. У житті Генрі і Клер не було тільки спокою. Хвилювання, тривога, страх - постійні супутники ЇЇ любові. Непередбачуваність - лейтмотив ЙОГО життя.

  Клер зустріла любов усього свого життя, коли їй було 6. Таємничий незнайомець, чарівно з'являвся з майбутнього і зникав у нікуди, залишаючи по собі шлейф загадок. Йому то сорок, то тридцять шість, то знову сорок, то тридцять, а вона росла і дитячий захват змінювався відданою дружбою, щирою прив'язаністю, палкою закоханістю, аж поки Клер не наздогнала його в спільному теперішньому, тут і зараз, де Генрі 26 і він бачить її вперше, адже її минуле - це його майбутнє.

  Книга захоплює і кличе за собою. І тобі легко з цією книгою - здається, що ви з нею давно на "ти" і вона вже давно приручена. І натяки, розкидані по сюжету тобі теж зрозумілі, в голові до кінця вимальовувався сюжет, а книга мовчить і тихенько собі з тебе сміється. На останній вечір, коли до завершення залишається всього один часовий стрибок, вона приберігає щось таке, що обрушується на тебе з усієї сили, випалює в твоїй душі слід розпеченим залізом, розриває тебе на шматки - так, що ти заплющує очі, а коли відкриваєш їх і переводиш подих, виявляється, що дивишся на світ вже зовсім інакше. Ти судомно перечитуєш останню сторінку і шукаєш - може, чогось не додивилася, і тут є продовження? Може, чогось не зрозуміла? Може, все це приснилося, і зараз ти заново відкриєш і прочитаєш, як воно було насправді. Натомість, відповіді на всі твої "чому?" згоріли всередині тебе тупим усвідомленням прочитаного, залишивши тільки попіл, роблячи глибокий видих розумієш, що це не кінець життя, це кінець лише теперішнього, це початок майбутнього.

  Незважаючи на недоліки, про які я зараз зовсім не хочу говорити, ця книга стала дуже важливою в моєму житті, бо історія кохання, розказана в ній була для мене ідеальною в своїй неідеальності. Такого кохання хочеться собі. Це гімн миті і його цінності. Історія про дороговказну нитку кожного, про мету і про сенс. Іншими словами - про Любов. Думала: прочитаю і забуду, але чомусь все дуже добре пам'ятається.

  ...любять людину, а не її присутність.

  21

  97