Рецензия на книгу
Правда
Терри Пратчетт
crazy_squirrel28 марта 2016 г.І все ж таки, вона існує.
Книга Террі Пратчетта українською. І це — “Правда” (і в сенсі правдивості — також :)).Насправді я ставлюся до українських перекладів досить таки з пересторогою. Все-таки, доводилося неодноразово натикатися на технічний “прагмовський” переклад під красивою емблемою видавництва, та й переклад від перекладу сильно відрізняється. А тут ще й мій улюблений Пратчетт, псування якого я б нікому не пробачила. Проте справу вирішив… Гноббі Гноббс (він же Шноббі Шнобс в російському перекладі):
— Не мона перетворяти шось одне на шось другé, — сказав капрал Гноббс. — Алхіміки вже скіки років не можуть.І все, це беззаперечна перемога. Читаючи ТАКОГО Пратчетта, я отримувала колосальне (не злякаюся цього слова) задоволення: адже він не просто багато й живо перекладений, він локалізований, навіть — українізований. Російський переклад теж часто локалізує імена (наприклад, той же капітан Моркоу (Морква в українському) — в оригіналі Carrot), але в російському виданні немає жоднісінької примітки, що чому і як. Наприклад, наш перекладач пояснює, чому Академія — Невидна (Unseen): виявляється, це прихований натяк Пратчетта на давній, ще в XIV століття, колегіум, який теж був Unseen. А ще, виявляється, ніби-то звичайний дотепний вираз Пратчетта “від картоплі до тараньки — одне покоління” насправді апелює до давно забутої невдалої спроби продавати “миттєву рибу” — і натяк на нинішнє покоління швидкого харчування.
Взагалі щодо імен і назв, даний переклад — просто прекрасний. Наприклад, той же “Себя-Режу-Без-Ножа Достабль” тут з’являється як “Нудль Від-Душі-Відриваю, або ж Нудль ВДВ”. Квартал Білошвейок — Поділ, а Музей Античностей — Мистецький Арсенал… І мій улюблений: шизофренік Altogether Andrews — Ендрюз-Разом-Нас-Багато =)
Додайте до цього ще майже непомітні вставки чисто українського контексту (“Де твої проблеми? Як роса на сонці!”, “І час ішов, і не без коректур”) — і от тепер ЦЕ — мій улюблений Пратчетт.Що ж до сюжету, то він не такий вже й закручений. Є гноми, що винаходять друкарський верстат; є Вільям, бунтівний син вельможного пана, і Вільям непомітно сам для себе починає випускати газету. Є замах на правителя Ветінарі (як це часто буває), і є журналістське розслідування. “Правда”, звісно ж, подобається не усім (в тому числі, і як видання), що і створює додаткові проблеми, з яких, будьте певні, герої виплутаються, питання: як.
На жаль, це вже не той мій най-найулюбленіший ранній Пратчетт, де все просякнуто сарказмом і усмішками, а ще — безліч глибинної мудрості, загорнутої в жарт. Можливо, тут більше акценту на сюжет, можливо, все тому що тут майже немає улюблених і звичних героїв (хоча вампір Отто — це казка :)), а проте такий переклад приносить задоволення ледь чи не більше, ніж сам сюжет.Що ж, якщо мої мрії були почуті Всесвітом, і таки з’явився Пратчетт українською (хай я і знайшла його далеко не відразу по публікації), то, можливо, Всесвіт прислухається і до того, щоб зробити таких книг більше?) Адже немає нічого неможливого, правда?)
16159