Рецензия на книгу

• 

  Fyshe4ka2 марта 2016 г.

  Цікава і незвичайна історія, але ж яка довга, хай їй грець! Зачин надмірно розтягнутий, іноді доводилося відкладати книгу, щоб не заснути. Всі ці постійні повтори, хоча й створюють певну атмосферу, але ж і набридають!
  Врешті решт, промучивши третину книги, входиш у смак. Яскраві, кінематографічно чіткі картини малює уява підчас читання. Страх Лізі згадати те, що вона боїться згадувати, передався і мені. Та спогади їй пішли на користь, допомогли подолати смертельну небезпеку.
  Скот Лендон - чудовий чоловік, не дивлячись на те, що божевільний. Він турботливий і щирий, завжди уважний до Лізі, вона ніколи не була для нього на узбіччі життя, його творчисть не витіснила, не поставила її на друге місце. До того ж він не справляє враження людини не з цієї планети, його божевілля загалом підконтрольне. Він талановитий письменник, здатний на цікавий словотвір та на влучні фрази, схоже, що йому дійсно вдається виловлювати їх з озера уяви.
  Лізі, здавалося б, нічим не видатна жінка, але ж яка вона розумна, сильна та смілива! Вона справжня опора для Скота, "сталевий прут у його хребті".
  О, а які цікаві психи у книжчі! Добрий брат, який несподівано перетворюється на чудовисько; жахливий батько-садист, який все ж безумовно любить своїх синів; Аменда - противна на проблемна, проте турботлива та любляча сестра.
  Довгий хлопець з плямистим боком - монстр з Місячного Кола, ким він насправді є? Мабуть, власне страхом. Страхом втратити розум і впасти в некероване божевілля, психодіотизм.
  Дякую Кінгу за цю Історію, хоча вона далася мені нелегко!

  6

  173