Рецензия на книгу

• 

  TRoman_9429 февраля 2016 г.

  В сучасному світі все важче і важче чимось здивувати.
  Ця книга мене здивувала і справила сильне враження.
  Незвичайний спосіб написання, легкість читання, глибина сенсу.

  Про що книга???
  Про безглуздість терору і війни. Коли гинуть люди нам повідомляють лише статистику. Все що залишилося після терору 11 вересня чи бомбардування Дрездена це лише кількість людей, які загинули.
  Але кожен з загиблих мав свою сім'ю, свої мрії, свої переживання і, що найголовніше, людину, для якої він був сенсом життя.
  І ось одного дня твій звичний світ змінюється, раптово і назавжди? Що робити, коли втрачаєш найближчу людину, коли останні словами сказанні їй були сказані в люті, чим заповнити місце в серці, яке займала ця людина?
  9-річний Оскар шукає заспокоєння в пошуках ключа, хтось пише книгу свого життя, хтось втрачає мову.

  
  "...тієї ночі ми з твоєю матір'ю кохалися вперше після мого повернення і востаннє у житті, я не думав, що цей раз буде останнім, я поцілував востаннє Анну, бачив своїх батьків востаннє, говорив востаннє, то чому ж я так і не навчився ставитися до всього так, наче це було зі мною востаннє? Моя найбільша помилка - це така сильна надія на майбутнє."

  7

  38