Рецензия на книгу

• 

  Аноним3 февраля 2016 г.

  Це нестаріюча класика, історія дивовижної любові та самопожертви, вірності і відданості, стійкості та чесності.

  Цей роман я намагалася читати в 12, потім у 15 років. Перший раз мені стало страшно, коли йшлося про Ловудску школу-притулок. Я ніби сама замерзала в холодних кімнатах і голодувала в цьому страшному закладі. Впоратися з книгою мені не вдалося. Потім, в 15 мене захопив опис Ловуда, але були незрозумілі відносини дорослішої Джен, книга мені здавалася прісною і занудною. І лише в 20 з лишнім я, нарешті, прочитала її до кінця і зрозуміла весь сенс, який авторка вкладала в свої рядки. Книга захопила, притягувала до себе, змусила зупинитись і задуматись. Якимись чарами скористалася Шарлотта Бронте щоб я, читачка, що живе в 21 столітті, перейнялася духом старої Англії, покірливо прийняла всі строгі канони моралі тих років і навіть відстоювала їх разом з однією милою, доброю і нескінченно зворушливою дівчиною Джейн.

  Класичні книги будуть актуальні завжди. Завжди були і будуть несправедливі тітки Рід, які відокремлюють своїх рідних янголят від недостойних родичів-жебраків, які мають в будинку менше прав, ніж слуги. Завжди у людей будуть свої скелети "на горищах найкрасивіших маєтків". Завжди будуть гордовиті красуні Інгрем, мисливиці за багатством. Завжди будуть холодні праведники-проповідники Сент-Джони, що приховують свої аж ніяк не благородні думки за маскою чесноти. Ці вічні істини з вуст хворої дівчинки, мудрої не по роках. А ще в серцях завжди буде жити кохання, яке врятує світ. Важливо було зрозуміти, що любов - це не лише зітхання під місяцем, сльози вночі в подушку, поцілунки, але це, насамперед, самопожертва, вірність і відповідальність за свої вчинки. Щоб любити необхідна неймовірна сила духу. Любов, описана на сторінках твору, викликає неосяжних розмірів повагу. Поза всякими сумнівами така любов не потребує припущення про подальшу її долю - зріла і щира любов без масок і фальші, випробувана часом, почуттями і складнощами, триватиме не роками, і не до смерті, а вічно.

  20

  173