Рецензия на книгу

• 

  klaustrofobia

  30 января 2016 г.

  Денні тут немає, міссіс Торренс

  Ми всі помираючі. Цей світ усього лише хоспіс зі свіжим повітрям.

  Доктор Сон (англ. «Dr. Sleep», 2013) — роман Стівена Кінга, що продовжує Сяйво (1977), відомий екранізацією Стенлі Кубріка з Джеком Ніколсоном у головній ролі. Хоча твір закінчився на відносно позитивній ноті, письменнику здалося, що те, як маленький хлопчик Денні Торренс зумів вилікуватися від психологічних ран, завданих йому містичним готелем-монстром, є досить добрим приводом для створення сиквела. Українською мовою його видав Клуб сімейного дозвілля.

  Головний герой — Денні — виріс, став буйним алкоголіком, як і його батько. Та він усе ще трохи володіє екстрасенсорними здібностями, іноді може читати думки і бачити «відгомони» давніх та прийдешніх подій. Потрапивши у своїх блуканнях до маленького містечка в Новій Англії, Ден кинув пити і пішов працювати до хоспісу — шпиталю для невиліковних пацієнтів. Там він використовує свої здібності, допомагаючи старим людям легко померти, через що й отримує прізвисько Доктор Сон. Однак Торренсу не доведеться жити спокійно, коли у його житті з’явиться Правдивий Вузол — мандрівна група психічних вампірів, які харчуються «сяйвом» подібних до нього дітей.

  Правдивий Вузол полює на дівчинку на ім’я Абра. Кінґ зображує її дуже нестереотипною супергероїнею. Вона має набагато потужніше сяйво, ніж те, що його мав колись Денні, але без його допомоги їй самій не захиститися від психовампірів. І хоч вона дуже сильна (сильніша за своїх суперників), дуже помітно, що їй бракує досвіду і нахабства.
  

  
  Життя — це колесо, його єдиною роботою є обертання, і воно завжди повертається туди, звідки було розпочало.

  Роман «Доктор Сон» — це історія про родину, самопожертву, алкоголізм і виправлення помилок. Для тих, хто читав «Сяйво», не таємниця: у Денні Торренса складна родина. Батько мало не вбив його у дитинстві, і виховувала хлопчика лише мати. Але й вона загинула. У Денні не було жодної родинної моделі, яку б він міг чи хотів наслідувати. Чи варто дивуватися, де він опинився?

  З іншого боку, з’являється Абра. У неї є сяйво, як і у Дена. А ще у неї є. У неї є нормальне життя — наскільки це можливо у її ситуації: батьки і бабуся, які люблять дівчинку понад усе на світі, друзі, школа, вподобання. Тобто, усе те, чого не мав Ден. І він бачить, що міг би це отримати. Більше того: Абра показує йому, що він може мати це зараз.

  Які помилки Ден не зробив би у житті, одного у нього не відняти: він усе ще співчутливий. У кожному з нас живе дитина, а у Денні Торренсі сильніше, ніж у будь-кому іншому. Чи дивно, що він вирішує врятувати омріяне (ним) життя Абри і віддати натомість своє?

  Одна із причин, чому «Доктор Сон» подобається мені більше за «Сяйво» — це перетворення головного героя. Із алкоголіка, який розтрачує життя, він став рятівником, наставником. Він зумів перебороти свої негативні нахили і потаємних демонів. Ця книга — це мов 600-сторінкова рекламна брошура Клубу анонімних алкоголіків. Мабуть, ніяка антиалкогольна реклама не переконає так, як Кінг у «Докторі Сні».

  І, нарешті, це книга про виправлення помилок. Дядько Стів ніби каже нам: не важливо, що там трапилося у тому минулому, якщо ти змінився і виправляєш помилки.
  

  
  Тоді було тоді, а тепер це тепер. Тому що минуле минуло, навіть якщо воно й визначає теперішнє.

  Але чим не є «Доктор Сон» — то книгою жахів. Чи ми так ними вже перенаситилися?

  6 понравилось

  47