Логотип LiveLibbetaК основной версии

Рецензия на книгу

Девушка, которая играла с огнем

Стиг Ларссон

  • Аватар пользователя
    Аноним23 января 2016 г.
    «CONSIDER THIS AS A FAIR WARNINGS» (Вважайте, що вас чесно попередили)

    Я нічого не планувала писати про цю книжку. Не тому, що вона погана, наоборот, вона чудова, цікава та захоплююча. І залюбки заставить не спати до другої ночі. Єдине, що підпорчує загальну картину – переклад. Ніколи не приділяла перекладам особливої уваги, поки не попала на кілька отаких. Він не те, щоб зовсім поганий, він місцями смішний і недоречний.

    Наскільки я зрозуміла з тексту, в книжці мова йде про Швецію двохтисячних (по моїх приблизних підрахунках – 2003-2004, але можу помилятися). А тут де не візьмись: «достоту», домовилися «стрітися», а при зустрічі «поручкалися». Не можу повірити, щоб герої Ларссона вживали такі слова. Щоб елегантна і вишукана редактор глянцевого журналу наполягала, щоб в матеріалі статті «не було до чого прискіпатися». Не подумайте, я не маю на увазі, що українська мова не достойна шведських журналістів. Але конкретно ці слова їм не личать.

    Тут у мене ще кілька рядків, через які перечепилися мої зачитані очі:
    – «новина швидко розлетілася б всеньким містом» (навіть читаючи подумки язик завертається);
    – «[Лісбет планувала переконатися] чи не встановлено там підслухачку» (так-так, а ще підглядачку, вірусну копіювачку і руховидавачку);
    – «[Мікаель] не вірить у її винність» (виноградні плантації, погріб, Шато Лафіт Ротшільд 1815 року…);
    – «дамський догідник» (google translate – офіційний спонсор перекладів видавництва Folio);
    – «[Мікаель] одмовився від ідеї» (о_О).

    І особливо хочу відмітити слово "філіжанка". Судячи по конкретно цій книжці, каву в Швеції подають виключно у філіжанках. Навіть кавові апарати. Коли Міа вгощає Мікаеля і Еріку кавою зі старовинного бабусиного сервізу – слово філіжанка саме підходяще. Але ж не треба ліпити його буквально всюди. Ще існують слова чашка і горнятко, якщо на то пішло.

    Як сказала недавно моя коліжанка: «Таке враження, що останнім часом всі книжки перекладають одні галичани».

    P.S. «Дівчина, що гралася з вогнем» – детективна історія з кількома пов'язаними сюжетними лініями та великою кількістю дійових осіб. Як великий, яскравий, різнобарвний клубок. Раджу однозначно. В будь-якому перекладі.


    Дівчина з дивацтвами – так! Божевільна – ні!
    3
    36