Рецензия на книгу

• 

  FatherBrown14 января 2016 г.

  Моє перше знайомство з ДІккенсом розпочалось випадково - маючи бажання щось почитати, я пішла до бібліотеки; чомусь, шукаючи, "що почитати", пішла до стелажу з літерою "Д". І побачила його - роман Діккенса "Великі сподівання", який, до речі, з 1999 р. брали лише шість разів.
  Можу сказати, що мої "великі сподівання" стосовно цього роману діккенсовські "Великі сподівання" виправдали.
  Якщо Ви також очікуєте роман в англійському стилі, то, певне, і Ви отримаєте те, на що чекаете.
  Дуже сподобалась мова, якою написано роман - читати водночас, і непросто (через складність побудови речень), і цікаво. І окрему подяку хочеться висловити перекладачу Ростиславу Доценку, завдяки якому значно поповнився словниковий запас.
  Сюжет роману наступний.
  Жив такий собі хлопчик - Піп. Був він сиротою, і тому виховувся в родині своєї сестри та її чоловіка - коваля. Родина жила не так вже й заможно, але дах над головою був. І ось одного разу цей хлопчик допоміг втікачеві врятуватись від вірної загибелі, принісши йому напилок та їжу. Втікач не забув доброго вчинку хлопчика, і через багато років віддячив йому, подарувавши "великі сподівання", яким, однак, не судилось справдитись. Піп довго не знав імя свого благодійника, думаючи, що ним є міс Гевішем, місцева аристократка, до якої наш головний герой ходив у дитинстві гратись, і в домі якої хлопець і зустрів своє кохання. Однак звичайний вязень виявився більш людяним, ніж звичайні англійські аристократи.
  Мене дуже зворушив той факт, що людиною, яка сплатила борги Піпа, був колись покинутий ним дядько Джо (хоча, в певній мірі, це було очікувано, але все ж таки).
  У анотації до видання 1986 р. написано: "В романі викриваються жорстокі закони буржуазного суспільства.", і вона, на мою думку, досить точно (хоча навряд чи Діккенс мислив саме такими категоріями) ілюструє сюжет (та, певне, і ідею) роману.

  3

  163