Рецензия на книгу
Бегущий за ветром
Халед Хоссейни
Romashka287 января 2016 г.Про совість. Про честь. Про відданість і зраду. Про каяття. Про спокуту.
Зворушлива і в той же час драматична історія життя і дружби двох хлопчиків Аміра і Хасана, розказана автором в часовому проміжку довжиною в 30 років в декораціях мирного і квітучого, а потім зруйнованого війною Кабулу. Два друга, два брата, пуштун і хазареєць, господар і слуга, принц і жебрак, красень і каліка. Один - нащадок багатої пуштунської родини, якому по праву народження дано все. Інший - прислужник із заячою губою, чиї родичі звикли жити в приниженні. Дитячі серця, не забруднені упередженнями, щиро прив'язались одне до одного. Щодня вулиці Кабулу заливав сміх двох хлопчаків, що ганялись за повітряними зміями, коли один запускає змія, а інший за ним біжить. Ця гра - стала метафорою усього їхнього життя. У одного хлопчика цей різнокольоровий змій надійно тримався в руках, готовий у будь-який момент перенести його в казковий світ, інший безуспішно намагався наздогнати, свідомо знаючи, що це неможливо. Кора гранатового дерева зберігала їхні видряпані обітниці, книжкові герої оживали в їхній уяви. Попри все, велике серце Хасана наповнювалось безмежною відданістю і сліпою вірністю. Амір же з самого дитинства був егоїстом, жив у постійній боротьбі з собою, намагаючись заслужити прихильність батька.
Побічної стороною дитинства є не тільки його тимчасовість, але і вибір, який ставить перед тобою життя. Саме вибір визначає сутність людини: він або потурає своїм страхам, легкодухості та егоїзму, або йде назустріч совісті і моралі, оголюючи кращі духовні якості. Ведений заздрістю і ревнощами Амір зробив свій вибір, коли став німим свідком ганебного вчинку на одній з вулиць рідного міста. Образа і боягузтво штовхають його на злочин, спочатку - проти совісті, потім - проти честі. Найчастіше вибір не проходить безслідно, він визначає подальшу долю людини. Так сталося і з Аміром, який поклав на себе тягар неспокутуваного гріха, зрадив Хасана і утворив першу душевну рану. Саме в той момент ниточка дружби порвалася. Прірву між друзів поглибила війна, що руйнувала вулиці і життя людей Афганістану. Амір з батьком, разом з тисячами інших біженців, втікали в мирне життя Америки, залишаючи за спиною рідне місто, дитинство і гірку провину, щоб через 20 років повернутись і спокутувати провину, змити кров'ю гріх, який все життя тривожив душу. Клубок таємниць розпутався і ниточка привела до розгадки. Кого застане Амір на рідній землі, а головне, чи не запізно?
Роман, від якого сльозяться очі, тремтять руки і стине кров. Від нього залишається болючий осад на серці і тисячі думок, що жалять розум. Бо, як сказав сам автор:
Из грустных историй вырастают хорошие книги.2593
