Рецензия на книгу
Невеличка драма
Валер'ян Підмогильний
OlesTrachuk18 ноября 2015 г.Достойна робота Підмогильного, однак перенасиченість науковими відступами дещо погіршує враження від читання та уповільнює його легкий та приємний темп. Якщо у "Місті" філософські роздуми персонажів сприймались доволі гармонійно, то тут засилля абзаців, присвячених біохімії та білкам, моментами може втомити читача.
Цей роман є певним "Антимістом", адже місце подій здебільшого обмежується невеликою орендованою кімнатою на вул. Жилянській, в той час як зовнішній світ майже увесь час оповитий туманом та майже не цікавить персонажів, яких у більшості докорінно змінила революція. Однак головною ареною пристрастей тут, відповідно до жанрових особливостей, все ж виступає внутрішній світ героїв роману.
Образи персонажів є напрочуд майстерними та довершеними, але ці раціоналізовані та заклопотані люди мало чим нагадують романтичних та безтурботних киян з "Міста". Вони майже не ходять в кінотеатри, не цікавляться та в більшості зневажають літературу, погрузши у своєму, обмеженому службою на посаді, існуванні. Вільний після роботи часу у них переважно проходить у сухих розмовах в оповитих сигаретним димом оселях, де обговорюються актуальні питання непу та соціалізму та замовчуються політика, економіка та мистецтво, що тепер зневжають через його нераціональність та нездатність прислужитись потребам чергової п'ятирічки.
Вічна тема любові та її місця в житті людей "нової", постреволюційної, доби є провідною в романі та розкривається в дивних та нерідко суперечливих поглядах його персонажів. Так чи інакше кожен з них рано чи пізно пропускає через своє серце це блаженство або отруту та по-різному піддається впливу цим незбагненним "новій людині" чарам. Кохання дійсно вічне та пережите усіма попередніми поколіннями, його неможливо приборкати, заперечити чи відкинути лише через "нові потреби" "нової доби"."А ти глянь, скільки вогників перед нами! І скрізь, де горить вогник, там є кохання. Які різноманітні люди, є такі суворі, поважні, а всі вони бувають закохані... Навіть важко повірити, глянувши на нього, а він закоханий... І ти піди вулицями, піди в кіно, в театр, піди на доповідь, і ти побачиш - скрізь, скрізь кохання!"
3662