Рецензия на книгу

• 

  Аноним18 ноября 2015 г.

  Хто з вас може ризикнути всім, заради здійснення мрії усього життя? Думаю, не кожен. Тому почну рецензію з висловлення поваги усім учасникам експедиції 1996 року: тим, хто ше досі на Евересті, і тим, хто далі живе на землі.
  Вам не варто сподіватись, що ця книжка є чимось на зразок художньої літератури. Ця хроніка подій - якраз те, що потрібно прочитати перед тим, як бігти в кінотеатр і дивитись фільм, який, хоч і дуже успішний, але має багато упущень. Книжка містить багато різних відступів від історії сходження головних героїв, деколи хочеться пропустити їх, щоб дізнатись, що трапиться далі. Кракауер, один з учасників експедиції, яскраво описує все, що відбувалось на горі, а він йшов туди з метою зібрати інформацію для журналу, в редакції якого працював. Уся книга просякнута його болем: він жаліє, він думає, що зміг би допомогти загиблим, що зміг би зменшити масштаби трагедії, але доля розпорядилася по-іншому. І нам, точно, не варто засуджувати всіх, хто залишився живим.
  Альпінізм - не завжди оправдане тверезим розумом заняття, але якщо цього прагне серце, то відмовитись неможливо. Для альпіністів смерть - не те саме, що смерть для звичайної людини: вони, по дорозі на вершину, бачили не одне замерзле тіло, вони не раз долали кілометри з думкою, що наступний крок може бути останнім, вони кидались шукати друзів у буревій, достеменно незнаючи, повернуться назад, чи ні. Насправді не кожен зміг би перебороти свій страх і зробити хоч крок наперекір матінці-природі. Я захоплююсь ними усіма так сильно, як може захоплюватись дівчина, що жодного разу не виходила на точку, вищу за 2061 метр над рівнем моря.

  6

  75