Рецензия на книгу

• 

  sireniti

  10 декабря 2025

  Поки світло горить в очах

  Жах, просто жах яка неймовірна історія. Готична, таємнича, іноді до мурашок, і до справжнього страху, що пробирає. Хоч і розумієш, що це всього лиш слова, але все одно моторошно.

  Особливо сцена в туалеті і в спальні з лялькою. Бр…

  Пʼятнадцятирічні близнюки Крошмор, Оріель і Сайленс, все життя були впевнені, що ніяких родичів, крім батька і матері у них немає. Але ось вони уже в машині, їдуть з прийомної сімʼї, де перебували після смерті матері (батько помер раніше), у невідоме місто до незнайомих бабусі з дідусем.
  Все здається дивним, і несподівана звістка про родину, і водій з якимись таємничими натяками, і те, що їх не привезли до самого маєтку, а залишили в обумовленому місці, щоб добирались самі, бо Віспертаун місто не для всіх.
  Як виявилося, місто і справді не всіх приймає. Якщо його жителі до Оріеля відносяться з осторогою, то Сайленс чомусь геть усі ненавидять. За що, близнюки не розуміють, адже вони точно тут вперше.
  Та й дідусь з бабусею, старомодні і строгі, теж ведуть себе не зовсім нормально. І Оріель, хоч і спокійніший і привітніший за сестру (але, повірте, це тільки зовні), відразу вирішує, що довго вони тут не затримаються, втечуть при першій же нагоді. Хоча Сайленс з її гарячим і норовливим характером, не особливо хоче з цим поспішати. Їй дуже цікаво, що приховує місто, і, зокрема, її норовливі, щойно знайдені родичі.
  Та й самі близнюки мають секрети, якими не дуже поспішають ділитися. Після аварії, в якій загинула їхня мама, діти дещо змінилися. Оріелю почали снитися дуже реалістичні, можна сказати, пророчі кошмари, а у Сайленс в голові поселився голос, ніби її друге я, тільки набагато цинічніше і самокритичніше. Та, здається, це не саме страшне, що сталося під час тієі аварії.

  Як на мене, у цій книзі один недолік, вона закінчилась дуже швидко, обірвавшись на півслові, а продовження поки що немає (

  Перевод.

  Ужас, просто ужас какая невероятная история. Готическая, таинственная, иногда до мурашек, и до настоящего пробирающегося страха. Хоть и понимаешь, что это всего лишь слова, но всё равно жутко.

  Особенно сцена в туалете и в спальне с куклой. Бр...

  Пятнадцатилетние близнецы Крошмор, Ориэль и Сайленс, всю жизнь были уверены, что никаких родственников, кроме отца и матери у них нет. Но вот они уже в машине, едут из приёмной семьи, где находились после смерти матери (отец умер раньше), в неизвестный город к незнакомым бабушке с дедушкой.

  Всё кажется странным: и неожиданная новость о семье, и водитель с какими-то таинственными намёками, и то, что их не привезли в само поместье, а оставили в оговорённом месте, чтобы добирались самостоятельно, потому что Виспертаун город не для всех.

  Как оказалось, город и правда не всех принимает. Если его жители к Ориэлю относятся с осторожностью, то Сайленс почему-то все ненавидят. За что, близнецы не понимают, ведь они точно здесь впервые.

  Да и дедушка с бабушкой, старомодные и строгие, тоже ведут себя не совсем нормально. И Ориэль, хоть и спокойнее и приветливее сестры (но, поверьте, это только внешне), сразу решает, что долго они здесь не задержатся, сбегут при первой же возможности. Хотя Сайленс, с её горячим и немного склочным характером, не особо хочет с этим торопиться. Ей очень интересно, что скрывает город, и, в частности, её своенравные, только что найденные родственники.

  Да и у самих близнецов есть секреты, которыми они не очень спешат делиться. После аварии, в которой погибла их мама, дети немного изменились. Ориэлю стали сниться очень реалистичные, можно сказать, пророческие кошмары, а у Сайленс в голове поселился голос, будто её второе я, только гораздо более циничное и самокритичное. Да только кажется мне, это не самое страшное, что произошло во время той аварии…

  Как по мне в этой книге один минус, она закончилась очень быстро, оборвавшись на полуслове, а продолжения пока нет (

  42 понравилось

  224