Рецензия на книгу
Суча дочка
Валентина Мастерова
Irin_i1 ноября 2015 г.Книга,що зачепить жіноче серце
Не бійся гада, що по землі повзає, бійся його у людині, бо того можеш не розгледіти, поки не укусить
І знову до рук потрапила мені книга про нелегку жіночу долю. Де на жіночі, не такі міцні плечі,впав тягар долі.Такий важкий і гіркий водночас.
Всі, ми, жінки, так мріємо про жіноче щастя. В думках вимольовуємо майбутнє. Чекаємо на свого принца, щоб іти разом стежкою життя. Хочемо мати благополучну сім*ю, де сміх дітей буде звеселяти хату...Хочеться,як в кожної жінки, зловити той клаптик щастя у житті... Проте чи кожна з нас хотіла б відмовитись від нього? Взяти на себе чужий тягар, топтати стежку життя в іншому напрямку,а свою залишити непройденою.Прожити життя не за своєю долею, а взяти чужу,іншу.Взяти на себе чужий гріх та сором?
Вчинок Олени, він заслоговує на повагу, він заслогувує на вдячність і поклін.
Як добре, що в нашій сучасній українській літературі є такий чудовий роман:)8728
