Рецензия на книгу

• 

  Аноним18 сентября 2015 г.

  Щоразу як беру читати новий переклад якогось твору, сумніваюсь, чи добре я знаю українську мову. Даніель Пеннак "Усе для людожерів" у перекладі Марини Марченко:
  

  • "...виймає зі свого портфеля червоного флАмастера... обводить краЯ";
  • "через пару-трійку сотень років" (це ж русизм?);
  • "Одразу стріляє в голові думка про фото. Минулого вечора залишив ЇЇ на тумбочці..." (фотографія - вона, фото - воно, хіба ні?);
  • "неомедієвальне будівництво" (Якби я не знала слова "medieval", я б ніколи в житті не здогадалась, про що йде мова. Слово ж "медіеваль" трапилось мені тільки в одному значенні - так називається шрифт.)

  
  У перекладі роману, написаного у 1985 році, слово "селфі" та скорочення "ПНТ УБВ" (Піночет убиває) для мене були анахронізмами. Може в оригіналі там є якийсь каламбур, але де 1985 і де 2014 зі своїм ПТН ПНХ?
  А коли у французького письменника герої їдуть "Парижем повагом, наче центром Жмеринки" й з"являється лікар Кушнір, то хочеться голосно кричати "Не вірю!"(((
  На додачу у книжці є опечатки - зайві розділові знаки та літери.
  На мою думку, така книга не вартує ні 51 грн., як зазначено на сайті видавництва, ні 75 грн., за які я її купила на стенді головного гостя цьогорічного Форуму - Франції.

  7

  1,6K