Рецензия на книгу

• 

  ludas198921 сентября 2025 г.

  Добре те, що... закінчилося нарешті

  "Відступ ще до початку гри - це взагалі не ставка."

  Не логічно, парадоксально та дратуюче. Дратує кожен персонаж, навіть сама Джейн. Важко уявити, що Джейн Остін була така недалека і наївна. Авторка не може визначатися з своїм ставленням до неї. В один момент вона розумна і бачить те, чого не помічає більшість людей навколо, що теж не зовсім окей. В другий, вона не може скласти до купи настільки очевидні речі, що викликає закотування очей. Дуже дратують мене такі переходи.

  Плюс, її стосунки з Томом, який дивно поводить себе з нею. Мені він не подобається. В якийсь момент, мені здалося, він і їй не подобається. Звичайно, я знаю справжню життєву історію Джейн Остін і про її втрачене кохання, тому від любовної лінії нічого не очікувала. А потім стався епізод, де вона розуміє, що втратила його (233 сторінка) і я спостерігала за її агонією, наче на екрані. Як же неприємно не розуміти чи подобається мені такий сценарій.

  Сімейне щастя родини Остін теж сумнівне. Мати, яка нагадала недалеку невротичну з "Гордість та упередження". Батько, який тільки говорить про спасіння сина, але нічого не робить. Брати весь час наче не в цій кімнаті. Одна Джейн постійно намагається щось зробити, знайти свідків, докази, вбивцю. Так їй всі вставляють палки в колеса.

  
  
  "Боюся, мій розум нагадує прядильне колесо, яке постійно обертається. Як би я не намагалася його зупинити, воно плете нові думки. Єдиний спосіб не заплутатися в них - це записати їх."

  До речі, спойлер, книга взагалі не про модистку. Занавєс!

  Содержит спойлерыОткрыть

  Джейн Остен расследует убийство

  Джессика Булл

  0

  (0)

  16 понравилось

  133