Рецензия на книгу

• 

  GraceMime6 сентября 2015 г.

  Книги про Енн Ширлі вже давно стали моіми улюбленими. Я жодного разу не пошкодувала, що купила першу, бо з першого погляду закохалась в обкладинку, а тепер щиро люблю всіх персонажів і навмисне розтягую задоволення від читання. Мені подобається все - надзвичайно багата, оксамитова мова; теплий, дотепний гумор; люди, що сприймаються такими, якими вони є (це так важливо любити людей справжніх, з іхніми достоінствами і недостатками, не намагаючись перекроіти характери під власні вподобання).
  У "Шелестких тополях" Енн уже зовсім доросла і працює директоркою Саммерсайдськоі школи, але не розгубила своєі дитячоі безпосередності, позитивного ставлення до життя, вміння всюди бачити красу і гідно долати труднощі.
  

  
  Здається, скоро піде сніг. Люблю ці останні осінні вечори. "Вітер гне дерева долу", і моя затишна кімнатка стає ще затишніша. Сьогодні з осик упадуть останні золоті листки.

  Мені в розповіді трохи бракувало Деві, але була неменш цікава і ніжна Елізабет. Мені завжди невимовно шкода дітей, яких не розуміють і не люблять іхні ж близькі. І дуже рідко трапляється, що такі діти не озлоблюються на долю, а продовжують мріяти і чекати приємних несподіванок від життя (як Кетрін Брук, на приклад, що не могла пробачити важкого дитинства і ненавиділа всіх і все навколо).
  В кожній із книг про панну Ширлі я насолоджуюсь кожним словом, кожним порівнянням. Це неймовірне естетичне задоволення, це гарантія прекрасного настрою, що супроводжує сторінка за сторінкою. Я вірю, що в світі існують такі щиросердечні, добродушні, не здатні на підступ Енн, які вміють освітлювати і зігрівати все своє оточення.
  Така література припаде до смаку і дорослим, і підліткам, особливо, у вітряні й похмурі осінньо-зимові дні. А я щиро тішуся, що маю ще дві непрочитані книги й сподіваюся, що дві останні з циклу Урбіно ще перекладе і видасть.

  9

  130