Рецензия на книгу
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Панас Мирний
Alisa_Rezcova8 августа 2015 г.Глухий кут?
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» навіки увійшов в українську літературу, пустив свої корені у кожне гаряче серце, що торкнулось цього роману. Вперше надрукований 1875-го року, він досі залишається актуальним. Як не прикро, читаючи роман, розумієш, що мало змінилося. Так, немає більше кріпацтва, але й правди, за яку так боровся Чіпка, не видно. Чи мало серед нас хабарників-Чижиків? Чи мало людей, в яких система відбирає чесно зароблене? Як і раніше, люди звертаються до горілки, як до чарівничого засібу забути проблеми. Чомусь ми продовжуємо бути «покірними волами», а якщо намагаємось відстояти своє, то відстоюємо «панське». Ця боротьба тільки сильніше заганяє нас у глухий кут.
Чіпка мав силу повести за собою людей, вибороти своє. Змалечку проростало у його душі зерно справедливості, яке поливали людська кривда, бідність і голод. Нажаль, чіпчина сила була пропащою. Занадто легко піддавався він поганому впливу товариства, невпевнено, а все ж ступив на слизьку дорогу. Жаль Чіпку, бо він не міг змінити обставини, він був один проти чиновничого кодла, у якому рука руку миє. Проте він був спроможний боротись із власними вадами.
Ця книга доводить, що не можна досягнути справедливості злочинами та кровопролиттям, бо, скоївши лихо, ми його помножуємо. Лихо треба викоренити зі своєї душі.
3708