Рецензия на книгу
Тореадори з Васюківки
Всеволод Нестайко
Аноним29 июня 2015 г.Павлуша та Ваня (він же Ява) - друзі не розлий вода. Хлопці живуть в невеличкому селі Васюківка і вони - гроза для всіх навколо: метро будують, куди падає льоха; в родео грають з коровою Контрибуцією в ролі бика; бандитів ловлять; в кіно знімаються; бешкетують в школі; ВХАТ (Васюківський художній академічний театр) навіть заснували! Їх ніхто не може втихомирити: ні вчителька Галина Сидорівна, ні дід Варава, ні батьки, ні хто-небудь інший. Хлопці один за одним стоять горою. Навіть, коли Ява перетворюється на Робінзона Кукурузо, що прожити на острові одинаком 28 років, Павлуша підтримує, допомагає їжею, інвентарем.
Хлопці чисті душею, в них немає яких-небудь злих думок, ідей. Ні, все лише для того, аби було весело та подобалось людям! Їхні київські та васюківські пригоди показують добрі та щирі дії.
Здавалося, таку міцну дружбу неможливо зламати. Та ні......бувають все-таки моменти, люди, через яких все йде шкереберть. Ось так, через Ганьку Гребенючку, посварились Ява та Павлуша. І цього разу серйозно й надовго. Болюче вони сприймали цю сварку:
Тисячі кицьок дряпали моє пошматоване серце.Шлях до їхнього примирення буде довгим і складним, але трагедія, яка станеться в Васюківці, допоможе хлопцям пробачити один одному всі образи.
"Подвиги" Яви та Павлуші, а також майже всіх героїв книги автор описував з гумором. Часом мені було дуже складно приховати посмішку на вустах - так вже весело розповідав про пригоди Павлуші та Яви Всеволод Нестайко, але були моменти, де було зовсім не смішно:- коли в третій частині книги від паводку рятували односельчан і старенька Мокрина забула про свій скарб, захований за іконою, а Ява той скарб дістав. Дуже чуттєвий епізод, неможливо стримати сліз;
- несприйняття церкви, Бога. Я розумію, що історія про життя в радянські часи, коли влада робила все можливе, щоб про церкву забули, але, на мій погляд, в книзі трохи різкувато щодо цього питання висловлюються діти. До того ж "Бог", "Лавра" - з маленьких букв.....не можу цього сприйняти.
Проте, не дивлячись ні на що, "Тореадорів" я полюбила. Це книга для всіх поколінь, для всіх вікових категорій. Книга про справжню дитячу дружбу! Адже:
Святе це діло - дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття у світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі - це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється...І проживе той своє життя без дружби. І бцде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по-справжньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга.8665