Рецензия на книгу

• 

  GraceMime

  25 июня 2015

  ...как необходимо отрываться от рутины больничных дел и забот, чтобы не потерять чувство перспективы, сознание того, что существует и другой мир, другие люди и интересы.

  Це одна з причин моєї любові до художньої літератури. Поринаючи з головою у життя лікарні, за деякий час починаєш усвідомлювати, що всі твої друзі медики, при зустрічах ви обговорюєте клінічні випадки і перспективи розвитку галузі, більшість телефонних дзвінків - це консультації... Це та професія, яка повністю деформує психіку, реорганізовує особистість. Це 90% важкої, морально і фізично, праці, і тільки 10% - радість від отриманого результату. Це спосіб життя.
  Книга мені, однозначно, сподобалась. Написано легко і цікаво. Зважаючи на те, що згадуються різні відділення, адміністрація, харчоблок, створюється враження, що зазирнув у всі куточки лікарні Трьох Графств, перейнявся її атмосферою. Гарно прописані образи Кента О"Доннела, Джо Пірсона ( я їх виділила, як головних героїв), це дає можливість зрозуміти, що вони за люди. Взагалі, лікарі зображені дуже добре, благородні, віддані справі, але разом з тим із своїми слабкостями й амбіціями.
  Знайшла деякі неточності із суто медичної частини, але можливо, в Америці й багато років тому, було саме так.
  Цікавим виявився діалог О"Доннела із Юстасом Суейном після вечері в маєтку останнього. Подібні етичні проблеми часто обговорюються в медичному середовищі.
  Історії Вів"єн Лоубартон та Елізабет Александер показані ,швидше, із чисто людської позиції - хвороба калічить, руйнує особисте життя, приносить жахливі страждання, а відповідальність за все лягає на плечі того, хто тримає в руках скальпель.
  Підбиваючи підсумки, можна сказати: життєво, правдиво, багатогранно, зачеплені проблеми, які турбують медицину з моменту її виникнення, але оптимістично.
  Раджу читати всім, колегам - для підтримки бойового духу, пацієнтам - для кращого розуміння лікарняної кухні ;)

  9 понравилось

  20