Рецензия на книгу

• 

  Аноним19 июня 2015 г.

  І. Одного ранку ти прокидаєшся і розумієш, що не можеш жити так, як раніше. Щось змінилося. Тебе не влаштовує кожного дня ходити на роботу просто тому що «так потрібно».
  Мені подобається слово «випадаєш». Ти випадаєш з життя, випадаєш з потоку буденності, випадаєш з суспільства, випадаєш, нарешті, з «нормальної» сім’ї. Але, випавши, важливо не втратити себе. Не піддаючись гнітючому, осудливому оточенню, «гнути свою лінію». Адже, всі великі люди світу цього теж одного разу «випали». Але, замість того, щоб лежати на узбіччі і ухилятися від проїжджаючих бульдозерів, вони прорубали свій шлях серед, здавалося б, не прохідних хащів.
  
  ІІ. В сучасному суспільстві слово «перевтілення» набуло ще й іншого значення. Для здобуття кар’єри, для отримання відпустки чи влаштування дитини в «престижну» школу люди перевтілюються. Ця функція стала обов’язковою для всіх «достойних» членів соціуму. Без неї, вважають обивателі, не можна залізти на омріяний щабель. Та, великі люди світу цього довели вже безліч разів, що своєю працею і вірою можна здійняти гори, зламати старий механізм і бути тим, ким ти є, без плазування перед сильнішими і впливовішими хижаками.

  ІІІ. Але люди загнані, злякані і слабкі. Не всі можуть сказати наболіле в обличчя, далеко не всі можуть, одного ранку перетворившись на потвору, сплести кокон і вилетіти зі своєї похмурої квартири. Цінності, які нав’язує нам капіталістичне суспільство, деформують особистість, спотворюють почуття, які б вони чисті не були. І біда не в капіталізмі, а в людях. Цей устрій, так як і інші, на папері є утопічним, але всюди і завжди все псує людина. Вона принижує і плазує. І, на жаль, це було завжди і надіятись, що колись щось зміниться дуже наївно. Тому, повертаючись до початку, вихід тільки один – випадати з протоптаного шляху і, перевтілюватись - неважливо в кого: комаху, тварину чи іншу людину – шукати собі свою власну дорогу, хоч би як це не було тяжко.

  4

  48