Рецензия на книгу

• 

  serchu12rob16 июня 2015 г.

  Я всідаюсь на диван, вмикаю телевізор і дивлюсь три канали. На першому показують суміш шоу «Вікна» (з Д.Нагієвим), шоу з Малаховим і шоу «Модний прігавор» про життя українських емігрантів в Англії (де всі сидять поруч на диванах і густо поливають один одного багном) . На другом - історична розповідь про поневіряння української сімї, за часів революції, голодомору і Другої Світової війни. На третьому – цикл програм про механізацію сільського господарства та розвиток тракторобудування. Так я сиджу і, періодично перемикаю канали. Таке в мене склалось враження під час читання короткої історії тракторів по-українські.
  Гумористичного, для себе я нічого не знайшов в розповіді. Навпаки, історія життя-виживання українського населення під гнітом комуністичного режиму, а потім, і в фашистських концлагерях мене дуже засмутили. А нахабна Валентина, яка собою уособлювала Україну 90-их, діяла мені на нерви, оскільки таких особин я ненавиджу. Внутрішньо сімейні розбірки, мене, теж ніяк не вразили. Як на мене це дешева історія для телевізійного шоу. А, постійне коверкання українських фраз робило неприємним саме читання (можливо в україномовному варіанті цієї книги цей момент не настільки разючий, але я надибав лише рос.мовне видання).
  Мене лише гріє думка, що за допомогою цієї «гризні» між членами сімї, письменниця хотіла привернути увагу до України та всіх скрутнощів і незгод , що впали на її долю.

  7

  752