Рецензия на книгу
Три зозулі з поклоном
Григір Тютюнник
Аноним9 июня 2015 г."Марфа ворушить губами І проводжає мене далі, аж доки я не увійду в сосну "велику" (у нас її називають ще: "та, що твій тато садив").
Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи."Це є зав'язкою новели після , якої ми бачимо розповідь про нещасне кохання, яке вже ніколи не відпустить одну з головних героїв твору. Автор добре показує завжди актуальну проблему кохання людей
Новела чітка і коротка тому читається швидко. Але навіть за короткий проміжок часу ти можеш відчути весь біль і смуток неподільного кохання.
Тютюник в цій новелі не показує нічого нового із життя, але й не треба придумувати, бо в нашому житті є ще багато нерозказаних історій.
Можно сказати, що автор влучно описав трагічне кохання між людьми.51K