Рецензия на книгу
А потом всех уродов убрать
Борис Виан
Аноним25 апреля 2025 г.Література з присмаком лайна. Обурення, яке змушує замислитись.
Намагалася проковтнути цей мерзенний липкий клубок, зліплений з найогидніших стереотипів, іронії та найпротертіших кліше, майже місяць. Навіть з розумінням, що це якась там сатира з елементами алюзії на бульварний детектив, не дозволило мені бути спокійною. Мене щиро обурював кожен новий розділ.
Історія відверто нудна: її жуєш, наче давно спріснявілу гумку. Все на чому вона тримається — нуднезні події та огидні фантазії спермотоксикозника. Я не дочекалася ідейного наповнення. Декілька абзаців про "потворність краси та красу потворності", можуть змусити замислитись, тому я можу підозрювати, що в глибині є ще щось, окрім польоту думок і бажання обурити до скрипу зубів.
Не буду розповідати про неправильність об'єктивізації та перебільшено "мізогінного" ставлення героїв до жінок, адже й самі по собі герої порожні. Самі по собі вони надувні ляльки напхані туалетним папером з кліше.
Єдине, що зараз в мене голові: чи справді ця писанина була варта свого створення? Яка її ціль? Вилити свої найоригінальніші фантазії на папір, з намаганням оформити їх в якийсь більш-менш інтригуючий контекст? Підкреслити перебільшено тваринне відношення до людей, як до "самців" та "самиць"? Можливо висвітлити об'єктивність "привабливості"? А може це намагання тонко підвести до роздумів: "що окрім зовнішньої привабливості є цінного в людині?", адже таке суб'єктивне поняття, як привабливість не можливе без контрастного "потворний".
Навіть, якщо тут і є ці зернята, сама форма і наповнення історії викликає нудоту та злість. Навіть, якщо місія її абсолютно полярна цьому. Єдине, що мене турбує — велика ймовірність прямої інтерпретації. В такому випадку "І ми знищимо всіх потворних" стає ще однією цеглинкою в стіні між адекватним сприйняттям людини, як людини, та відношенням до неї, як до засобу для продажу сексу (або чогось під засобом сексу), без супутніх та витікаючих факторів.
060