Рецензия на книгу

• 

  Аноним31 мая 2015 г.

  Перші дні войска довгі, як полярні зими. Таке враження, шо зранку тобі було вісімнадцять, а вечером – вже за сороковнік
  

  Отримавши цю книгу, я знала, що читатиму, коли буде погано. Два дні назад зрозуміла, що час настав.
  "Армєйську" тематику я не те, що не люблю, просто не розумію. Мабуть, в силу віку і статі? З першої і до останньої сторінки переслідувало відчуття, немов зустрілася зі старим другом і згадую з ним бувалі часи, не обмежуючи себе в емоціях.
  Так, вислови, які присутні в книжці, спочатку змушували мене червоніти, але згодом стала сприймати їх як художній засіб. Ну не уявляю я Кузьму, що розмовляє вишуканою літературною мовою. Він же той ще шибенник :)
  Це спогади про пригоди молодого хлопця армії, що позбавлять душу суму і важкості. Спогади, після яких будь-яка проблема здається дрібницею, а жити хочется так, "щоб було з чого поржати".

  3

  141