Рецензия на книгу

• 

  250meggi11 мая 2015 г.

  Прекрасна книга( Я також маю на увазі усю трилогію),просякнута повагою до письменництва і літератури загалом.Захоплююча і водночас ніжна манера оповіді робить читання ще більш приємним.Корнелія чудово зображає пейзажі й внутрішній стан людини ,коли читаєш її описи природи,то здається ніби ти справді опинився там,відчуваєш наймеший подих вітерцю,хрускіт кожної гілочки..
  "День.Сонячне прміння просочувалося крізь незліченне листя.Зграя червоних ельфів шугала надтемною водою.
  "Я можу!- перша думка Меггі,коли вона відчула ,що слова її впустили,що вона більше не в будинку Еліонор,а в іншому, зовсім іншому місці,-Я можу.Я зачитала саму себе.""
  Прекрасно що у "Чорнильній крові " і "Чорнильній смерті" ми можемо нарешті більше дізнатися про світ Феноліо.
  Що ж стосуеться саме "Чорнильної смерті" ,то мені здаеться що вона найпохмуріша (Але так мало бути,адже похмурість і жорстокість одна з головних рис світу Феноліо).Та й закономірно адже у письменниці помер чоловік.
  У цій частині ми можемо спостерігати ,як Мортимер остаточно перетворюється на розбійника,як міцніє його характер.Сам він
  дуже болісно сприймає необхідність убивати.Але розуміє ,що у цьому світі для того ,щоб захистити того кого любиш потрібно бути більш жорстким.Але Чорнильний світ не ламає життєвих принципів Мо ,Навпаки він не тільки захищає рідних,ай допомагає слабшим,остаточно прийнявши роль,яку продиктував йому цей світ.
  Більше приділено уваги до образу Рези.Досі її характер було видно тільки трохи..Вона дуже болісно сприймає перевтілення Мо на розбійника,але її можна зрозуміти,адже після стількох років страждань вона хоче щастя,простого щастя й спокою..
  Меггі...Меггі подорослішала ,скуштувала гіркий присмак кохання на відстані,її ключову роль у цьому світі перейняв батько.А для Фарида дорожчий Вогнерукий.Але вона закохується в іншого хлопця і врешті-решт знаходить щастя.
  Дуже змінюється Вогнерукий після свого воскресіння .У ньому ніби зникають ображеність,страх смерті ,натомість приходить самопожертва ,мудрість та нові знання.
  Віоланта остаточно стає на сторону справедливості і рятує Мортимера ,незважаючи на свою закоханість в ньго та небажання віддавати його іншій жінці.
  У фіналі злодіі покарані ,позитивні персонажі здобувають щастя.Не визначена лише доля Орфея ,який у майбутньому можливо ще намагатиметься здобути владу..

  1

  79