Рецензия на книгу

• 

  sireniti21 февраля 2025 г.

  Ось вони ми. І ми справимось

  Що, якщо життя в тебе пішло шкереберть, ти розійшлася зі своїм хлопцем, пішла з його квартири, в друзів, що тебе жаліють, жити не хочеш, а знімати самій квартиру не по силам? От і питання - що робити? Як викручуватися із такої складної ситуації?
  Тільки потрапити в іншу, - пікантнішу.
  Бо ж оголошення, що здається квартира з 6 вечора до 9 ранку, - для Тіффі це саме те, що треба. І неважливо, що здає її хлопець, адже за умовами контракту вони ніколи не побачаться. Леон працює медбратом у хоспісі, всі нічні зміни його, тож він приходитиме тоді, коли його сусідка вирушить на роботу. Такі собі добрі сусіди, що не перетинаються.

  Але згодом між ними завʼязується побутова переписка за допомогою стікерів. Такі собі милі знаки уваги: візьми те, не забудь про інше, пригощайся печивом і т д. Згодом переписка стає більш обʼємнішою, і поступово Тіффі та Леон пізнають одного.
  Леон розуміє, що незнайомка, яку він ніколи не бачив, розуміє його краще, ніж його теперішня дівчина, особливо, коли мова йде про його брата Річі, який знаходиться в тюрмі по хибному звинуваченню.

  А потім настає той самий роковий день. Так-так, роковий. Чи то він запізнився, чи вона прийшла раніше, може навпаки… Але вони зустрілись. Вперше. В душі. Напівоголені. Так, це не трагедія, це смішно… буде потім. А поки ніяково, трішки соромно, а ще більше цікаво, бо ж… Ой) Це ж дуже інтимно, взвгалі то :)

  Весела, хоча місцями сумна і повчальна книга. Тут і токсичні відносини, і буйні колишні, і хоспіс, у якому пацієнти приречені, але завдяки таким, як Леон, мають віддушину і в деякій мірі сенс життя.
  Вона про дружбу, перевірену роками. І про любов, яка тільки народжується. Вона про людей, які вміють кохати, розуміти, прощати і любити життя.
  Головні герої просто чудові. І хотіла б до чогось придертися, але … Гарнюні вони, коротше, з якої сторони не глянь)

  Зараз книг схожої тематики дуже багато. Тут увесь прикол в тому, як натрапити на хорошу (така, як ця), і пройти повз таких, як, наприклад Крістіна Лорен - Випадкові наречені (оцінила на ). Але це лотерея.

  Перевод

  Что, если жизнь у тебя пошла наперекосяк, ты разошлась со своим парнем, ушла из его квартиры, у друзей, которые тебя жалеют, жить не хочешь, а снимать самой квартиру не по силам? Вот и вопрос - что делать? Как выкручиваться из такой сложной ситуации?
  Только попасть в другую, - более пикантную.
  Ведь объявление, что сдается квартира с 6 вечера до 9 утра, - для Тиффи это именно то, что надо. И неважно, что сдаёт её парень, ведь по условиям контракта они никогда не увидятся. Леон работает медбратом в хосписе, все ночные смены его, поэтому он будет приходить тогда, когда его соседка отправится на работу. Такие себе добрые соседи, которые не пересекаются.

  Но впоследствии между ними завязывается бытовая переписка с помощью стикеров. Эдакие милые знаки внимания: возьми то, не забудь про другое, угощайся печеньем и т д. Со временем переписка становится более объемной, и постепенно Тиффи и Леон узнают друг друга.
  Леон понимает, что незнакомка, которую он никогда не видел, понимает его лучше, чем его нынешняя девушка, особенно, когда речь идёт о его брате Ричи, который находится в тюрьме по ложному обвинению.

  А потом наступает тот самый роковой день. Да-да, роковой. То ли он опоздал, то ли она пришла раньше, может наоборот... Но они встретились. Впервые. В душе. Полуобнаженные. Да, это не трагедия, это смешно... будет потом. А пока неловко, немного стыдно, а ещё больше интересно, потому что... Ах, это слишком интимно, вообще-то.

  Весёлая, хотя местами грустная и поучительная книга. Здесь и токсичные отношения, и буйные бывшие, и хоспис, в котором пациенты обречены, но благодаря таким, как Леон, имеют отдушину, и в некоторой степени смысл жизни.
  Она о дружбе, проверенной годами. И о любви, которая только рождается. Она о людях, которые умеют любить, понимать, прощать и любить жизнь.
  Главные герои просто замечательные. И хотела бы к чему-то придраться, но... Хорошенькие они, короче, с какой стороны не глянь)

  Сейчас книг похожей тематики очень много. Тут весь прикол в том, как наткнуться на хорошую (такая, как эта), и пройти мимо таких, как, например Кристина Лорен - Случайные новобрачные (оценила на ). Но это лотерея.

  50

  659