Рецензия на книгу
Мой дедушка был вишней
Анджела Нанетти
Аноним18 апреля 2015 г.- Якщо слухати уважно і зосередитися, то можна побачити купу всякої всячини - так, ніби очі в тебе відкриті. А зараз послухай, як дихає черешня.
-...якщо дерева дихають, то хто сказав, що вони не можуть сміятися?
Неймовірно добра історія життя одного дерева і людей, котрі його любили. Черешня - символ родини, коріння, того, що може протистояти будь-яким життєвим прикрощам, того, заради чого треба боротися.Кожне речення просякнуте неймовірним світлом і добротою, яку ми можемо отримати лише від своїх рідних. Бо справжня любов дозріває в нашому серці.
Це книга про пам"ять, яка сильніша за будь-яку втрату. Бо людина по-справжньому не вмирає, коли хтось її продовжує любити і згадувати.
А ще обов"язково читайте саме паперовий варіант, в ньому чудові ілюстрації.
Єдиний мінус - це переклад, місцями він трохи кострубатий. До того ж в оригіналі книга називається "Мій дідусь був вишнею", але то вже таке... Бо сама енергетика історії, написаної італійською письменницею, тепла і добра!.. А наш світ потребує доброти! Шкода, що українські автори цього не розуміють.10127
