Рецензия на книгу

• 

  Dariamr24 января 2025 г.

  Це історія однієї сім’ї, яка живе в зовсім іншій країні, має іншу ментальність і навіть трохи здається дивакуватою, але все одно змогла зачепити мене.

  З перших сторінок книга занурює читача у вир гумору, сумбурності, безмежної уяви та гір листів. Яскраві образи, як-от домашня лелека, що здається дивною, але логічною частиною цієї незвичайної сім’ї, вечори з танцями в їхній квартирі – все це наповнює історію чарівністю та абсурдною красою.

  Проте за фасадом веселощів і гри криється важка тема – тема хвороби. Попри всі труднощі, ця сім’я намагається залишатися разом, бути єдиним цілим. Книга розповідає про те, як батько й син переживають незбагненну любов до матері, і як вони сприймають трагедію кожен по-своєму. Це історія про відданість, любов і прийняття.

  Твір поетичний, пристрасний і захопливий. Він розповідає про життя без обмежень, але водночас огортає трагедією. Ця книга – ковток свіжого повітря, який змушує задуматися.

  Якщо порівнювати з іншими творами, наприклад, "Місіс Деллоуей" Вірджинії Вульф, тут також є сильний акцент на плинність часу й глибокі особисті переживання. Проте "Чекаючи на Боджанґлза" менш філософська, але більш експресивна, емоційно насичена. Як і в романах Марка Леві, тут відчувається легкість стилю, але Бурдо заглиблюється глибше у теми, які поєднують радість і біль життя.

  Це історія, яка чуттєва та ніжна, пристрасна й божевільна. Хотілося б читати більше таких книг – тих, що залишають яскраві емоції й змушують думати.

  5

  105