Рецензия на книгу

• 

  Аноним15 декабря 2024 г.

  Класний ромком. Буде кумедно та весело.

  Професор генетики Дон Тіллман вирішив, що настав час знайти собі дружину. А так як в житті він керується лише логікою, то і до цієї задачі підійшов серйозно й грунтовно.

  Так виник проект "Дружина", де жінки перед побаченням з ним мають заповнити анкету, щоб мати змогу відразу відсіяти не підходящих кандидаток.

  Просто та раціонально.

  Але, коли в його житті з'явилася Розі, все пішло шкереберть. Вона точно не підходить на роль дружини майже по всіх пунктах анкети. Та Дону, чомусь, весь час хочеться продовжувати їхнє спілкування.

  З однієї сторони, книга смішна та кумедна, легко читається.

  А з іншого боку, в ній піднімається питання життя в соціумі людей з аутизмом.

  Адже у Дона синдром Аспергера (при високому рівні інтелекту, мають серйозні труднощі в соціальній взаємодії та стереотипний, повторювальний репертуар поглядів і занять). Простіше кажучи, Дон (як і всі люди з цим синдромом) погано розрізняє чужі емоції.

  Уявіть, наскільки важко цим людям у нашому емоційному світі. Адже логіка - це як чорно-біла світлина, а емоції - кольорова. І ти весь час мусиш здогадуватися, що означає той чи інший колір...

  Закоханість Дона допоможе йому поглянути на життя з позиції кольорової палітри.

  Але реальність - це не казка, і попри певні емоційні забарвлення подій, Дон, все-таки, залишається самим собою...

  Чи зможуть ці двоє порозумітися і прийняти один одного такими як вони є? Чи такі різні світи ніяк не зможуть бути разом? Читайте "Проект "Розі" і дізнаєтеся:)

  Загалом, рекомендую цей роман. Він вас і розважить, і подумати буде над чим.

  
  

  
  

  
  

  
  

  Классный ромком. Будет смешно и весело.

  Профессор генетики Дон Тиллман решил, что пора найти себе жену. А поскольку в жизни он руководствуется лишь логикой, то и к этой задаче подошел серьезно и основательно.

  Так возник проект "Жена", где женщины перед свиданием с ним должны заполнить анкету, чтобы иметь возможность сразу отсеять не подходящих кандидаток.

  Просто и рационально.

  Но, когда в его жизни появилась Рози, все пошло кувырком. Она точно не подходит на роль супруги почти по всем пунктам анкеты. Но Дону почему-то все время хочется продолжать их общение.

  С одной стороны книга смешная и забавная, легко читается.

  А с другой стороны, в ней поднимается вопрос жизни в социуме людей с аутизмом.

  Ведь у Дона синдром Аспергера (при высоком уровне интеллекта, испытывают серьезные трудности в социальном взаимодействии и стереотипный, повторяющийся репертуар взглядов и занятий). Проще говоря, Дон (как и все люди с этим синдромом) плохо различает чужие эмоции.

  Представьте, как тяжело этим людям в нашем эмоциональном мире. Ведь логика – это как черно-белая фотография, а эмоции – цветная. И ты все время должен догадываться, что значит тот или иной цвет...

  Влюбленность Дона поможет ему взглянуть на жизнь с позиции цветовой гаммы.

  Но реальность - это не сказка, и, несмотря на определенные эмоциональные окраски событий, Дон все-таки остается самим собой...

  Смогут ли эти двое найти общий язык и принять друг друга такими как они есть? Или такие разные миры никак не смогут быть вместе? Читайте "Проект "Рози" и узнаете:)

  В общем, рекомендую этот роман. Он вас и развлечет, и подумать будет над чем.

  4

  145