Рецензия на книгу

• 

  svetaste14 марта 2015 г.

  Книга просто не моя. Я звичайно розумію, що вервольфи, окультні організації, вся нечисть є алегорією до лих, що спіткають український народ. Але мені неприємно читати таке:

  
  Вогонь згас, у темряві за вікном завивав вітер. В кімнаті нічого не було видно. З кута, де спав Зозуля, доносилися моторошні звуки — здавалося, що там собака гризе кістку. Я нахилився над комином і сунув туди суху гілку. Мерехтливе полум'я освітило кімнату, і я побачив Петренка, який, сидячи над тілом Зозулі, гриз його горло. Упир зупинився і повільно повернув голову до мене. Все підборіддя, шия і груди його були залиті кров'ю. Мене наскрізь прошив божевільний зосереджений погляд.
  

  Після такого хочеться пошвидше дочитати, закрити книгу, й ніколи не повертатися до неї, й не згадувати про що вона.

  4

  333