Рецензия на книгу

• 

  Sad_in_Hell12 марта 2015 г.

  Як на мене, книга просто жахлива. Головна ідея так до кінця і не розкрита. Та й взагалі весь час Вишневський просто нагадував нам про неї. О, пам'ятаєте, ви починали читати про віртуальне кохання? Так-так, книга саме про це. Хоча де це віртуальне кохання зародилось і яким чином воно так закінчилось, я не розумію. Під час читання в голові зринав образ Станіславсього і його : "Не вірю!" Я не вірила цій книзі з першої до останньої сторінки.

  По-перше, чим головна героїня могла зацікавити Якуба? Якуба, який є просто апогеєм, вершиною мрій? Розумний, гарний, талановитий, сердечний і так далі по списку. А що героїня? А нічого. Жодної із перелічених якостей у ній не було. Такий чоловік, як Якуб, не витримав би і пару днів з нею, а тут он на стільки їх "роман" затянувся!

  По-друге, ця вічна драматичність.. Не можеш взяти сюжетом - дави людям на жалість. То жаль колишніх Якуба, то собаку, то вже самого Якуба. Як же сильно нас відволікали, а!

  Потім мені дуже не сподобалось те, що Вишневський вставляв просто неймовірну кількість історій про знайомих/друзів/сім'ю/колишніх Якуба. І ці історії, до речі, були цікавіші ніж незрозуміла головна лінія. А от про життя героїні взагалі пару слів. Там хоча б було її ім'я? Бо я навіть цього вже пригадати не можу.

  Йду далі по списку. Неймовірно дратувало те, що письменник згадує невідомих нам людей на початку книги, а проливає на них світло аж у кінці. Я вже і забула за той лист Дженніфер, як тут - хоп! - і Якуб розказує, хто вона і звідки.

  І на кінець - драматичне завершення роману. Не сказано прямо - пішов і стрибнув під потяг. Ні, все завуальовано. Нагадало якусь дешеву цитату із контакту, де ставлять три крапки, аби додати драматичності. Тут це ж саме.

  Єдине, за що можу поставити цій книзі плюс, хоча і маленький - те, що Вишневський згадує багато цікавих фактів про генетику і різних відомих людей. Більше тут шукати нічого. Я дуже розчарована.

  0

  50