Рецензия на книгу

• 

  Аноним2 марта 2015 г.

  Якби не Ява Рень і Павлуша Завгородній, ніхто б не знав про село Васильківку. Не знав про їхнє перше метро, про справжні бої тореадорів з коровою, про привид козацького сотника, про діда Салимона, Галину Степанівну, цапа Жору та багато-багато іншого та інших. Власне, і про Яву і Павлушу ніхто б не знав. Зараз якось важко уявити можливість того, що про них ніхто б не знав.

  Якби не Ява Рень і Павлуша Завгородній, у багатьох дітей не було б дитинства. Точніше, воно б було, і було б щасливим та веселим, але все ж таки чогось б не вистачало для повноцінності та завершеності. А не вистачало саме б пригод цих двох хлопчаків.

  Без цих пригод і моє дитинство було б не таким і, напевно, я сам би був не таким. Я читав про них тричі: у молодших класах, при закінченні школи і ось зараз. І кожен раз я читав ніби з чистого листа: переживав нові емоції, захоплювався пригодами і з сумом дочитував останню сторінку. Здається мені, що я ще не раз буду повертатись до цієї книги і не раз переживати вже відомі історії, ніби читаю про них вперше.

  5

  90