Рецензия на книгу
Theatre
W. S. Maugham
Аноним25 февраля 2015 г.Я довго думала, що саме написати про «Театр», з одного боку ця книга пробудила в мені біль і тошноту від минулих вчинків, а з другого вона була спокійною та ненав'язливою...
Если у человека нет таланта, никто ему его не даст, но если талант есть, можно научить им пользоваться.З першого погляду здається, що родзинка книги у тому, щоб показати любовну історію, такої багатої і знаменитої, жінки із молоденьким і дурненьким “не мужиком”. Тут і у мене починає нити щось у середині, стає неприємна жінка 46 років, яка не може схрестити ноги і тримати волю в кулаці, але з іншого боку мені здається, що вона дійсно любила, нехай по своєму егоїстично, так як вміла, але вона любила, і це головне.
Ты не существуешь. Ты — это только бесчисленные роли, которые ты исполняла.Таких жалістливих почуттів я не відчувала до малолітнього хлопчика (ЗЛОЧИНЦЯ), який просто скористався Джулією (такою багатою і знаменитою), йому не було соромно брати гроші (мені все ж здається, що він тільки вигляд робив, що не хоче), користуватися тим, що вона його із всіма знайомила, пробачала його довгий язик, та зради, він з неї просто дуру робив... і на 1 день я зненавиділа всю чоловічу стать, у мене були думки на подобі- “ТА ЯК ВОНИ МОЖУТЬ КОРИСТУВАТИСЯ ТАКИМИ БЕЗПОМІЧНИМИ СТВОРІННЯМИ, ЯК МИ, ЖІНКИ!!! В ПРОБІРКИ ЇХ!!!”
.... але все ж лінія кохання тут не головна, вона просто показує з обох ракурсів, яка насправді ГГ-ня, а вона виявилася просто безликою, не справжньою, а просто контур, який наповниний таетральними сценами, завченими рядками Шекспіра та романтичними діалогами. Джулія, ніколи не переставала грати, була вона на сцені, чи у дома; з чоловіком чи з акторами, вона завжди була в образі... я губилася де наша героїня, а де просто бездоганна гра її уяви.
— Я бы любил, если бы мог тебя найти. Но где ты?Улюбленим моїм персонажем став Роджер- єдина адекватна людина, не зважаючи на деяку дивакуватість(яка додає йому шарму), він став моїм фаворитом не через те, що я не встигла у ньому розчаруватися, як у інших, Роджер просто не говорив багато, а коли все ж вирішив сказати, що він думає, то був схожий на Шерлока))
Вы считали, что родили гадкого утенка; кто знает — настанет день, и он превратится в белокрылого лебедя.419