Рецензия на книгу

• 

  ludas198931 октября 2024 г.

  Робила ставку на те, що книга буде повна розповідей про найдурніші вчинки пацієнтів. В поганому сенсі. Ставка зіграла. Здається, люди повинні знати елементарні правила поведінки з власним тілом, але ж напевно не до кінця розуміють.

  Адам Кей пішов з професії через 6 років роботи. Пройшовши шлях від інтерна до старшого ординатора в гінекології. Якщо здається, що медицина в якійсь країні відстій, то це правда. Вона дуже добра тільки в "Анатомії Грей".

  
  "Саме люди, які працюють в охороні здоров'я, приймали пологи, коли ви народжувалися; саме вони колись запакують ваше тіло в мішок та застебнуть на ньому блискавку - звісно, після того як зроблять усе, щоб затримати вас на цьому світі."

  Книга загалом написана в комічному стилі. Більшість історій змусила мене посміхнутися, або розсміятися в голос. Та в житті так не буває, тому фінал мене здивував і ввів в шоковий стан. Вага відповідальністі за людське життя неможливо виміряти в кілограмах чи тонах, її не осягнути. І хтось може витримати втрату пацієнтів, а хтось може втратити себе в цій професії і напише про це мемуари.

  
  "Скорбота - вона така, у кожного своя: не можна тужити нормально або правильно."

  Коли буду мати відповідний настрій, обов'язково перегляну серіал, який я вже почала, але відклала заради книжки і, поки що, не пожалкувала про це.

  12

  346