Рецензия на книгу
The Shining
Stephen King
serchu12rob12 февраля 2015 г.Я ніколи не думав, що книжка може так пройняти. В мене було таке враження, що сироти з мого тіла, просто не зникають під час читання книги. І деякий час після цього. З творчості Кінга читав не багато (цикл про Темну Вежу, Безсоння, Чоловік що біжить), але вони, радше, трохи моторошні, аніж жахливі. В цій же книзі, все складається навпаки.
Як завжди Кінг закручує історію, наче еліпсоподібну спіраль, іноді так віддаляючись від плину сюжету, що забувається головна суть оповіді. Але на кожному колі нас очікує певна деталь картини, яка в решті-решт відкриває нам всю темну сутність готелю "Оверлук". А жахливі моменти (як це і годиться в класиці жахіть) подаються повільно, по наростаючій кривій. Спочатку маленькими ін'єкціями з великими перервами, щоб читач міг відпочити, а руки перестали труситись :); далі, як лавини, одна за одною, накочуються страхітливі сцени заливаючи коридори старого будинку кров'ю і начисто зриваючи дах читача. І я не бачу сенсу переповідати короткий зміст книги, чи розповідати про якість літературної мови (чи безолаберність редакторів видавництва "Клуб сімейного дозвілля", чию книгу я читав, котрі залишили багатенько помилок в тексті), лише скажу, що свою функцію жахати вона виконує на 100 відсотків.А один момент, пов'язаний з книгою, довів мені, що я не даремно її придбав.
Я сам вдома, дружина поїхала до батьків (найкращий час, щоб в тиші почитати книгу) час наближається до 12 ночі, в усій квартирі темно, лише біля мене світить невеличке бра, в кішки почалась "весна" і вона, ходить навкруги мене і кричить дурним голосом, будинок панельний, тому постійно чується, якийсь шурхіт, шкрябання, приглушені розмови.В цій сприятливій обстановці сиджу читаю "Сяйво". для повного щастя не вистачає, лише страхітливо-гнітючої музики і підвалу. Відчуваю, що починаю засипати - вирішив піти помитись і влягтись спати. Весь під враженнями від прочитаного йду, по темному коридору, освічуванний, лише маленьким світильничком позаду до ванної кімнати (кішка кричить, сусіди шурхотять). "Мурахи" вже активно бігають по мені. Ввімкнув світло, зайшов до ванної кімнати. (В цій кімнаті висить велике дзеркало, що дає змогу бачити що діється в ванній за шторою, а із ванни видно що діється в кімнаті.) Сама ванна закрита шторою, відкривати яку одразу не став. Завмер на декілька секунд, поглянув у дзеркало, побачив там порожню ванну і тільки тоді відсунув шторку. Та ж сама дія була коли вилазив із ванної - спочатку глянув у дзеркало, чи все добре в кімнаті, а потім, вже вилазив. Наступного дня я добряче з себе посміявся, але того вечора мені буле не дуже смішно.919