Рецензия на книгу

• 

  vetka33312 августа 2024 г.

  Ах, земле моя!

  «Дике полювання…» я прочитала тільки зараз. Не те, щоб я про неї не знала, але чомусь читати не хотілось. Та й кіно не дивилась теж. Хоча жахи, готика був та й є одним з моїй найулюбленіших жанрів. Можливо здавалося, що протистояння між панами та селянами це щось із давніх-давен. Виявилось, що навіть соціальна складова тут звучить по сучасному.

  Сюжет починається з містичних сцен. Болотна місцевість, замок віддалений від будь-якого житла, в якому майже ніхто не живе. По замку чути нічні кроки, тут бродять привид Блакитної Жінки та Малого Чоловічка, а під замком ви можете зустріти міфічне полювання короля Стаха. Надія Яновська, яка і розповіла Білорецькому про місцеві жахи, переконана, що полювання приїжджає перед смертю когось із Яновських. Зараз настала її черга.

  Білорецький і вірить, і не вірить їй. Вся атмосфера в яку він потрапив, говорить, що все можливо. Трохи згодом він сам стикається з усіма містичними мешканцями, а натрапивши на полювання він мало не втратив життя.

  Я читала і ця книга мене не відпускала. Все здавалось в ній привабливим. Сюжет - замішаний на містиці, але добротний детектив. Поліська місцевість - Короткевич зумів передати всю її велич, надприродність, містичність, похмурість. Виникають змішані почуття захоплення і відрази одночасно.

  Ця повість написана ще в радянський період. Але наскільки вона по сучасному сприймається. Тут є дуже виразний підтекст, хоч прямого відсилання і не має. Та й на той момент така пряма мова привела б до повної цензури.

  Культура і історія. Виродження місцевого панства, забитість селян. Місцеве населення терпляче і любить свою батьківщину, хоча вона до нього і не приязна. Але коли терпець уривається... Короткевич показав це дуже яскраво.

  Я ловила себе на тому, наскільки українська історія схожа на білоруську. Побут як селян, так і шляхти. Звичайно відмінності теж є. До речі читала я її білоруською. Все прекрасно розуміла і теж була в захопленні від слова автора. Ніякий переклад не зрівняється. Ще я подумала про те, скільки автор вклав у таку маленьку повість сенсів.

  «Дикую охоту…» я прочитала только сейчас. Не то чтобы я о ней не знала, но почему-то читать не хотелось. Да и кино тоже не смотрела. Хотя ужасы, готика был и является одним из моих любимых жанров. Возможно казалось, что противостояние между господами и крестьянами это что-то с давних времен. Оказалось, что даже социальная составляющая здесь звучит по современному.

  Сюжет начинается с мистических сцен. Болотная местность, замок отдаленный от любого жилья, в котором почти никто не живет. По замку слышны ночные шаги, здесь бродят призрак Женщины в голубом и Малого Человечка, а под замком вы можете встретить мифическую охоту короля Стаха. Надежда Яновская, которая и рассказала Белорецкому о местных ужасах, убеждена, что охота приезжает перед смертью кого-то из Яновских. Сейчас настал ее черед.

  Белорецкий и верит, и не верит ей. Вся атмосфера, в которую он попал, говорит, что все возможно. Чуть позже он сам сталкивается со всеми мистическими обитателями, а наткнувшись на охоту, он едва не потерял жизнь.

  Я читала, и эта книга меня не отпускала. Все казалось в ней привлекательным. Сюжет – замешанный на мистике, но добротный детектив. Полесская местность – Короткевич сумел передать все ее величие, сверхъестественность, мистичность, мрачность. Возникают смешанные чувства восхищения и отвращения одновременно.

  Эта повесть написана еще в советский период. Но как она по современному воспринимается. Здесь очень выразительный подтекст, хотя прямой отсылки и не имеет. Да и на тот момент такая прямая речь привела бы к полной цензуре.

  Культура и история. Вырождение местного панства, забитость крестьян. Местное население терпеливо и любит свою родину, хоть она к нему и не дружелюбна. Но когда терпение лопается… Короткевич очень ярко показал, что может случиться.

  Я ловила себя на том, как украинская история похожа на белорусскую. Быт как крестьян, так и шляхты. Конечно отличия тоже есть. Кстати читала я ее на белорусском. Всё прекрасно понимала и восхищалась словом автора. Никакой перевод не сравнится. Еще я подумала о том, сколько автор вложил в столь маленькую повесть смыслов.

  33

  943