Рецензия на книгу

• 

  Аноним17 декабря 2014 г.

  Отак. Не минуло й двох місяців, як я прочитала одну-нещасну художню книжку. Щоправда, книжка зовсім не нещасна, а якраз навіть дуже гут. Макс Фрай "Сновидения Ехо". Минуло років з десять, але може й менше, але все одно дофіга тому, як я зачитувалась "Лабиринтами Ехо". Потім серія закінчилась. І розумієш, що книжні серіали - то не до добра (ну хіба що Пратчетт поза конкуренцією), але все одно було шкода прощатись з "Лабіринтами". Були звісно "Хроники Ехо" - але якось воно не то, всьо не то. Були одиночні романи того ж Фрая, часто дуже офігенні, але все одно душенька сумувала от за тим самим, за кайфом чудового сералу, який не можеш повторно пережити вперше. І ось "Сновидения Ехо", перша книга з циклу - "Мастер ветра и закатов". Класнюча! Відчуття ніби додому повернулась. Вже наче і розпрощалась з тим самим, а воно взяло і повернулося, наче і змирилась - а виявилось, що нащо взагалі якесь смирення, якщо можна продовжити кайф? Так що, зацікавленим рекомендую.

  3

  55