Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana12 декабря 2014 г.

  "Не вірю" - пронизувала мене думка впродовж читання цієї книги! Але про все по-порядку.
  Про СНІД. Я пам*ятаю зі шкільних років виховні години, присвячені "толерантності із хворими на СНІД". Нам годинами розказували про шляхи зараження цією хворобою, наголошували на тому, що не слід "шарахатися" таких людей і вибивали сформовані стереотипи про СНІД як хворобу "наркоманів і повій". Не можу сказати, чи мало це результат. Я ніколи не зстрічала таких людей і не можу знати, як поведу себе з ними, але багато речей я розумію.. набагато більше, ніж батьки головної героїні. Подібні історії можуть бути чудовою наочністю для таких от занять в школах. Справді, перевертає все уявлення про цю хворобу.

  Про сюжет. Чомусь мені здається, що такі життєві бурі, які обвалились на Дашу, в реальному житті реальну людину справді ламають. Не вірю я в настільки наївних, відкритих, чесних людей, якою постає перед нами головна героїня. ЇЇ ставлення до інших людей, до кохання... Ще на початку роману, коли не уявляла розвитку подальших подій, і читала як вона там тане в обіймах свого нареченого під його клятви і обіцянки в коханні. "Одумайся, це ненормально" - думала я. І в кінці роману вона знову поринає в таку от любов... Більше того, за кілька місяців вона зважується на такі важливі кроки в житті. Вийти заміж, взяти дитину, знаючи про своє становище... Як на мене, дуже суперечливий персонаж. Аж занадто гіперболізована її доброта-любов-безкорисливість.

  Загальне враження суперечливе. Ідея розкриття долі людини зі СНІДОМ заслуговує уваги, хоча б заради того, щоб зрозуміти, що кожен з нас може опинитися в такій ситуації. А от історія любови, дружби і т.п. місцями справді дратувала.

  5

  144