Рецензия на книгу

• 

  Аноним16 июня 2024 г.

  Тепер я розумію, чому ця історія так довго була під забороною у багатьох країнах.

  Навіть на реаліях сьогодення книга достатньо відверта. Що ж казати про 1928 рік, коли роман був вперше опублікований.

  Вражає чесність автора говорити про найінтимніші моменти стосунків. Переступити через табу, описувати такі деталі в той час - це або надзвичайна сміливість, або епатажність. А, мабуть, і те, і інше разом.

  Це той аспект, який мені сподобався в романі.

  Але, якщо говорити про самі думки, які озвучує через своїх героїв Лоуренс, то виникає відчуття, що ви в деяких моментах читаєте праці Фройда.

  Та ж сама "фалічна зацикленість" й дивна інтерпретація жіночої сексуальності.

  Я не вивчала біографію письменника, але припускаю, що психосексуальна теорія Фройда не пройшла повз його увагу.

  Що ж до концепції роману "Коханець леді Чаттерлі" мені не вистачило емоцій та динаміки розвитку подій.

  Нам показали невеличкий уривок життя Коні (леді Чаттерлі), Кліффорта (її чоловіка) та лісника Олівера Мелорза (її коханець).

  Але сама тематика любовного трикутника, емоцій в шлюбі, стосунків з коханцем, сприйняття цієї ситуації самими чоловіками і, врешті -решт, завершення цієї історії - якесь невизначене, поверхове, розпливчасте.

  Якби не епатажність роману - ця книга пройшла б повз багатьох читачів.

  Чи такий був задум письменника - сконцентруватися лише на інтимних аспектах, чи не вдалося розкрити цю історію з різних сторін - я не знаю.

  Хоча думаю, якби це вдалося автору, твір заграв ще яскравішими фарбами.

  Але і в такому вигляді роман є важливою, оригінальною, і ні на що не схожою частиною класичної літератури.

  
  

  
  

  
  

  
  

  Теперь я понимаю, почему эта история так долго была под запретом во многих странах.

  Даже на сегодняшних реалиях книга достаточно откровенная. Что же говорить о 1928 году, когда роман был впервые опубликован.

  Поражает честность автора говорить о самых интимных моментах отношений. Переступить через табу, описывать такие детали в то время – это либо необычайная смелость, либо эпатажность. А, пожалуй, и то, и другое вместе.

  Это тот нюанс, который мне понравился в романе.

  Но, если говорить о самих мнениях, которые озвучивает через своих героев Лоуренс, то возникает ощущение, что вы в некоторых моментах читаете труды Фрейда.

  Та же "фаллическая зацикленность" и странная интерпретация женской сексуальности.

  Я не изучала биографию писателя, но предполагаю, что психосексуальная теория Фрейда не прошла мимо его внимания.

  Что касается концепции романа "Любовник леди Чаттерли", мне не хватило эмоций и динамики развития событий.

  Нам показали небольшой отрывок жизни Кони (леди Чаттерли), Клиффорта (ее мужа) и лесника Оливера Мелорза (ее любовник).

  Но сама тематика любовного треугольника, эмоций в браке, отношений с любовником, восприятие этой ситуации самими мужчинами и, наконец, завершение этой истории - какое-то неопределенное, поверхностное, расплывчатое.

  Если бы не эпатажность романа – эта книга прошла бы мимо многих читателей.

  Таков ли был замысел писателя – сконцентрироваться лишь на интимных аспектах, не удалось ли раскрыть эту историю с разных сторон – я не знаю.

  Хотя думаю, если бы это удалось автору, произведение заиграло еще более яркими красками.

  Но и в таком виде роман является важной, оригинальной и ни на что не похожей частью классической литературы.

  3

  271