Рецензия на книгу
Delirium
Lauren Oliver
Romashka283 октября 2014 г.ФЛЕШМОБ - 2014
Люблю книжки, які з головою забирають у свій світ і відпускають лише тоді, коли перегорнута остання сторінка, ніч пролітає за лічені секунди, а здивовані запалені очі зустрічають світанок. Люблю книжки, від яких щелепа на підлозі, очі лізуть на чоло, а серце вискакує. Люблю книжки, які паралізують час, стирають проблеми і заповнюють собою весь твій простір. Тремтиш, плачеш, злишся. Затримуєш дихання, коли сюжетна лінія пішла на крутий віраж. Люблю книжки, герої яких стають рідними. Люблю книжки, після прочитання яких відчуваєш біль, щем, тугу, радість. Бо вони не байдужі. Вони живі. І ти живеш з нею.
Такою книжкою стала для мене "Деліріум" Лорен Олівер. Мені порадили її у флешмобі, я скачала її у Всесвітній павутині і... а далі, як в тумані. Сторінки перегортались зі швидкістю світла. Я "їла" історію не запиваючи. Ковтала розділ за розділом, облизуючи пальчики. Правда, подекуди здавалось, що авторка переборщила з кількістю лишніх інгредієнтів, букви застрягали між зубів. До найсмачнішого треба було пробиратись через половину книжки. Вишенькою на торті стала кінцівка, від якої сльози котились градом, а руки тягнулись до другої частини книги, наступної порції насолоди.
Країна з закритими кордонами. Зазомбоване, залякене суспільство. Люди із спотвореною свідомістю. Заборона почуттів. Особиста драма. Дружба. Внутрішня боротьба. Кохання. Хвороба, якою хочеться хворіти. Бунт.
1832