Рецензия на книгу

• 

  omeda2 октября 2014 г.

  Прочитано чотири розділи.
  
  Розчарування. І навіщо я купувала цю книгу? Ні, вона не погана, просто, здається, я вже з таких книжок виросла. Це ж "клясичний любовний роман". О! Років у 16, а то й раніше, то пішло б залюбки. Зараз же розмусолювання тільки любовних переживань мені замало. Можна вважати мене занудою. До того ж у мене з'явилися уже претензії. Можливо далі ситуація зміниться, але навряд чи кардинально.
  Які ж саме претензії? Перша - я не відчуваю епоху. Так, рік уточнюється, але детелей, що вказували б на середину XIX ст. малувато. Ну, наприклад, опис тканин, одягу, усіляких дрібниць притаманнх тому часу. Друга претензія стосується мови. Мені вже вона здається рафінованою. Все занад-то правильно. Навіть думки 13-річної дівчинки літературно бездоганні і такі розсудливо дорослі. Ну так мені здається. І особливо мене дивує, що авторка львів'янка, яка пише про Галичину (хоча все ж про кохання, мабуть) не користується галицьким діалектом. Не обов'язково ж використовувати абсолютно весь арсенал діалекту і стилю галицької говірки, але ж як доречно це виглядало б у творі. Читаючи Кобилянську, відразу розумієш, що ти на Буковині, а не на Чернігівщині. Коли читаєш Сняданко, то особливий колорит мови відчуваєш, навіть, коли читаєш про Германію. А Винничук і Львів, то взагалі щось злите воєдино.
  Так, це не історичний роман. Нажаль.
  Щодо сюжету, то тут нічого не маю сказати. Життя і в дійсності витворює такі кульбіти, що йой. Тож все може бути. Мабуть, таки дочитаю, бо в цілому приємно, хоч і не покидає відчуття дитячої пісочниці.
  Ну, і каву з кардамоном я не люблю. Мені з цинамоном більше до вподоби, хоча що б то значило в метафоричному смислі уявлення не маю:)
  Дочитала
  В цілому моя думка не змінилася. Залишаюсь при своєму першому враженні. Хоча все ж варто додати, що останні два розділи мені сподобалися набагато більше. Мабуть у авторки з'явився вже певний життєвий досвід. Останні рядки дочитавула з цікавістю, але не без поспіху аби чим скорше дочитати. Примудрилася я і поплакати, але то не дивина, бо маю яскраву уяву. Сам же персонаж Анни не викликав захоплення. Зосереджена виключно на буденщині. Ну може там ще й якесь духовне життя у неї в голові відбувалось, а формат твору того не приймає - не знаю.
  Тобто книга приємна. Якщо любите любовні романи, то читати раджу, бо почуттів хоч відбавляй, мова красива, сюжет нетривіальний. А для себе позначу на трієчку, бо таки подорослішала. Буває:)

  6

  263